Хотин

Хотинська фортецяВелична фортеця часів середньовіччя (X-XVIII), зберігає в собі багато історичних фактів і значних подій для України, одне з найпривабливіших історичних місць.

 

За однією з версій, назва міста походить від слов'янського слова «Хотень», якому в сучасній українській мові відповідає прикметник «бажаний». За іншою версі­єю, — від імені ватажка дакійських пле­мен, якого звали Котизон. Вже за часів Київської Русі (ХІ-ХІІІ ст.) Хотин був значним населеним пунктом. Він займав територію понад 20 га. Хотин­ська фортеця в той час була дерев'яною.

Після нападу на Русь монголів усередині XIII ст. галицько-волинський князь Дани­ло Галицький наказав побудувати тут кам'яні укріплення, які захищали б важли­ву переправу на Дністрі і стримували гра­біжницькі напади степових кочівників. 

Упродовж XV-XVI ст. Хотинська форте­ця була резиденцією молдовських гос­подарів. Завдяки міцності твердині і ви­гідному розташуванню Хотин став центром ремесл і торгівлі, що, своєю чергою, сприяло розквіту культури та економіки міста. Воєвода Стефан III Ве­ликий значно розширив межі фортеці. Проведені при цьому будівельні роботи з удосконалення замку можна цілком визнати циклопічними, а безіменних ар­хітекторів - геніальними. Відтоді хотин­ську фортецю почали захищати (й до­нині захищають) шість башт висотою 60 м, що відповідає висоті 16-поверхового будинку. У самій будівлі були викопані глибокі підвали, які слугували примі­щеннями для воїнів. Тоді ж пробили 65-метровий колодязь.

Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця

Після занепаду Молдовського князів­ства місто і фортеця перейшли до рук турків, які ще посилили їх оборонну міць. У XVII ст. Хотин певний час пере­бував у складі Польщі. У вересні — на початку жовтня 1621 р. біля стін фортеці відбулася знаменита Хотинська війна, яка стала одним з переломних моментів в історії Османської імперії. 35 тисяч по­ляків і 40 тисяч українців під проводом ве­ликого литовського гетьмана Яна Кароля Ходкевича і гетьмана запорізьких коза­ків Петра Конашевича-Сагайдачного дали бій 200-тисячному турецько-татарському війську, що мало, окрім трьохсот потуж­них гармат, навіть чотирьох бойо­вих слонів. Цілий місяць тривали безуспішні шалені атаки турків. В той же час, запорожці нічними рейдами знекровили й деморалі­зували вороже військо, внаслідок чого турки змушені були підписа­ти вигідну для Польщі і усієї Єв­ропи мирну угоду. Український народ оспівав ге­роїв цієї битви у піснях, а поль­ські поети — у поемах. Навіть на далеких берегах Адріатики про подвиг українських і поль­ських воїнів писав хорват­ський поет Іван Гундулич, поширюва­лись переписані щоденники учасників війни. Польський поет Вацлав Потоцький написав у 1670 р. поему про Хотин­ську війну, а український письменник Осип Маковей — повість "Ярошенко".

Ще одна славна сторінка була вписана в історію Хотинської фортеці 11 листопа­да 1673 p., коли коронний гетьман Ян Собеський на чолі 30-тисячного польсько-литовсько-козацького війська вщент розгромив у Хотині 40-тисячну турець­ку армію. Вирішальним моментом битви стала атака гусарів воєводи Яблоновського. Від загибелі або полону врятува­лось лише декілька тисяч турків. Опи­санням цієї перемоги завершив свій роман «Пан Володийовський» Генрік Сєнкевич.

«Хотинська вікторія», про­славлена у цілій Європі, принесла Яну Собеському корону польського короля. Війни з турками тривали ще довгі роки. Тільки на початку XVIII ст. туркам вда­лося закріпитися у фортеці в Хотині. Нові господарі удосконалили укріплен­ня цитаделі. У 1711-1718 pp. за участі французьких інженерів була здійснена реконструкція твердині, що значно роз­ширило її площу, збудувано додаткові вали з бастіонами та прокладено рови. Усього на стінах нової фортеці встано­вили біля 200 далекобійних гармат і 20- тисячний гарнізон. У цей період укрі­плення Хотина стали наймогутнішим вузлом оборони Османської імперії на сході Європи.

Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.
Хотинська фортеця.

Але недовго турки панували у місті. Впродовж XVIII ст. хотинські стіни чо­тири рази штурмували російські вій­ська, завдаючи турецькій армії значних ударів. Остання битва, яка вирішила по­дальшу долю Хотинщини, відбулася у 1807 p., коли росіяни блокували форте­цю і змусили здатися її захисників. З того часу території Бессарабії та Букови­ни, в тому числі Хотин, перейшли у воло­діння Російської імперії. За часів панування росіян у фортеці було побудовано церкву для військових, освячену ім'ям князя Олександра Невського (1832). Цікаво, що до 1941 р. на­впроти церкви стояв мінарет — свідок минулої епохи. Його зруйнували на по­чатку II Світової війни, відступаючи, війська Червоної армії. Сьогодні фортеця є чудовим музейним об'єктом і надалі вражає красою, могут­ністю і масштабністю. Завдяки мальов­ничим краєвидам і унікальності тверди­ні тут зняли багато історичних фільмів.

Література

Палков Т. Камянець-Подільський. Хотин. Замки долини Збруча. Подільські Товтри. Путівник. 2010р. – 32с.

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі