Числівник— частина мови, яка означає число, кількість або порядковий номер при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? Числівники за значенням і граматичними ознаками поділяються на кількісні і порядкові.
Кількісні числівники означають число або кількість (певну або абстрактно-математичну) предметів і відповідають на питання скільки?: один, чотири, двадцять вісім, чотириста, троє, півтора.
Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Трошина — Трошиної, Трошиній, Трошину, Трошиною, у Трошиної; Коцюбинський — Коцюбинського, Коцюбинському, Коцюбинського, Коцюбинським, на Коцюбинському.
Частка не пишеться р а з о м:
1. З прикметниками, якщо слово без не- не вживається: невсипущий, негайний, непохитний, недбалий, невблаганний.
2. З прикметниками, коли утворюються нові поняття, які можна замінити синонімами (близькими за значенням словами): небагатий (бідний), неважкий (легкий), негарний (поганий).
Подвоєні букви в сучасному українському письмі вживаються для того, щоб позначити:
- два однакові приголосні звуки на межі значущих частин слова;
- подовжені м’які приголосні звуки, що виникли між голосними у корені.
Написання прикметників із суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісеньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-
— у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- пишеться м’який знак: український, волзький, козацький, біленький, ріднесенький, свіжісінький, малюсінький.