Роман Ракушка-Романовський

ukr lit 9Одразу після знайдення Літопису Самовидця в 1840 році дослідники почали висловлювати свої припущення з приводу авторства. Ще у 1846 році Петро Сердюков припустив, що Самовидцем може бути козацький старшина Роман Ракушка-Романовський: його біографія буквально повторює відому з літопису біографію Самовидця. Нині ця версія вважається практично доведеною, у свій час її підтримав і Михайло Грушевський.

Народився Роман десь у 1622 році в родині шляхтича Онисима Романовського. Відомо, що Онисим походив із містечка Романівка Брацлавського воєводства (тепер це село Тальнівського району). У 1620-х роках він перебрався до Ніжина, вписався у місцевий козацький полк, де дістав прізвисько Ракушка. У 1649 році молодий Ракушка-Романовський (відомий із джерел також як Ракущенко, Рікущенко, Роскушенко, Рокушко і навіть Ракушчина) також вписався у козацький полк. Здібний юнак зробив стрімку кар'єру – вже у 1654 році він був у Ніжинському полку ревізором і дозорцем скарбу військового, а згодом став ніжинським сотником і полковим суддею.

Ракушка-Романовський брав участь у багатьох дипломатичних перемовинах – зокрема за гетьмана Івана Виговського вів переговори з кримським ханом, пізніше – з представниками Москви і Варшави. У 1663 році на ніжинській Чорній раді був серед прихильників кандидата у гетьмани Якима Сомка. Але після перемоги на Лівобережжі Івана Брюховецького його не було піддано репресіям, а навпаки – зроблено генеральним підскарбієм.

Після загибелі Брюховецького й переходу Дем'яна Многогрішного на бік Москви у 1668 році військово-політична кар'єра нашого героя раптово обривається.

Залишившись без посади й без майна (яке конфіскував Многогрішний), Ракушка-Романовський деякий час живе у Брацлаві. Тут його було висвячено на священика. Але й у новому статусі протопіп Роман виконує дипломатичні доручення – 1670 року Петро Дорошенко і митрополит Йосиф (Нелюбович-Тукальський) спорядили отця Романа на переговори до Константинопольського Патріарха.

Останні роки свого життя (з 1676 року) протопіп Роман провів на Слобожанщині – у Стародубі. Тут він священнодіяв на парафії, вів господарство й, очевидно, писав свій літопис – щось згадуючи, а щось черпаючи зі своїх старих записів. Помер Ракушка-Романовський у 1703 році.

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі