Роман Купчинський

Літературна рідного краю 8 клас

Український поет, прозаїк, журналіст, композитор, критик, громадський діяч.

 

  

 

 

24.09.1894

Народився Роман Купчинський у селі Розгадів Зборівського району;

1896

Сімя переїжджає в село Кодлубиська Бродовського району на Львівщині;

1913

Закінчив Перемишльську гімназію;

1913-1914

Навчався в Духовній семінарії у Львові;

З 1911

Активний діяч українського спортивного руху. Один з перших був чемпіоном по метанні диска та штовханні ядра, рекордсмен з легкої атлетики Запорозьких ігрищ, чемпіон Галичини з легкої атлетики;

1914

Записався в Українські Січові Стрільці, в яких пройшов від рядового до ад’ютанта полку, брав участь в багатьох боях;

1918-1919

Командир Української Галицької Армії;

1915

Опублікований перший вірш у часописі “Вісник Союзу визволення України”. З цього ж року належить до Пресової кватири й Артистичної горстки УСС, які займалися збиранням різних документів, пісень, легенд, фотокарток про Січових Стрільців;

1915-1920

Пише стрілецькі пісні, що стали народними: “Гей там, у Вільхівці”, “Заквітчали дівчатонька” , “Як з Бережан до Кадри”, “Ой шумить, шумить”, “Лети, моя думо” та інші;

1920-1921

Інтернований у польському таборі для старшини Української Галицької Армії в Тухолі;

1921-1922

Навчання у Віденському університеті;

1922-1924

Продовжує навчання в Українському таємному університеті;

1924-1939

Проживає у Львові, працює журналістом в газеті “Діло”, часописах “Новий Час”, “Кооперативна Родина”, “Неділя”, журналі “Світ”, в яких багато друкується;

1920

Опублікована у Львові драматична поема “Великий день”;

1928

Виходять перша і друга частини роману “Заметіль” (“Курилася доріженька”, “Перед навалою”);

1933

Третя частина “Заметілі” “У зворах Бескиду”;

1933-1939

Голова Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка у Львові (ТОПІЖ);

1936-1937

Юліан Дорош знімає фільм “Для добра і краси”, сценарій до якого написав Роман Купчинський (разом з В.Софроновим - Левицьким);

1939

Переїжджає у Краків, де працює в Українському видавництві, а в 1944 у Німеччину;

1949

Емігрує в США (м.Оссінг, що поблизу Ною-Йорка);

1952-1954

Працює в газеті “Свобода”, організовує Спілку Українських журналістів Америки (СУЖА);

1964

Видає “Мисливські оповідання”;

10.06.1976

Роман Купчинський помирає.

Вже після смерті виходять збірки пісень “Ми йдемо в бій” (1977), “Невиспівані пісні” (1983).

 

Заквітчали дівчатонька

 

Заквітчали дівчатонька

Стрільцеві могилу,

Замість мали заквітчати

Стрілецькую милу.

Невисокий хрест з берези

Заплели віночки,

Замість мали заплітати

Косу барвіночком.

І пісочком висипали

Стежечку довкола,

Замість мали простелити

Рушник до престола.

Схилилися дві черешні

Наліво й направо,

А на віттях вітер грає

Про стрілецьку славу.

1916

Засумуй, трембіто

 

Засумуй, трембіто,

Та по всьому світу,

Що пропало галичанам

Сорок тисяч цвіту.

Засумуй, трембіто,

Та на всі Карпати,

Щоб не ждали сина з войни

Ні отець, ні мати.

Засумуй, трембіто,

Тп на все Поділля,

Щоб не ждала дівчинонька

Хлопця на весілля.

Засумуй, трембіто,

Що галицька сила

Та від Збруча по Славутич

Трупом застелила.

1920

 

Стрілецька пісня

 

Ой там при долині,

Гранатами зритій,

Лежить не від нині

Січовик убитий,

Козацькеє тіло

Від вітру зчорніло,

А личко розцвіле

Зівяло, змарніло...

Не заплаче мати

Та й над головою,

Не посадить м’яти

На могилу твою...

Не викує, брате,

Твоїх літ зозуля,

Закує з гармати

Ворожая куля...

Береза не зронить

Листів на могилу,

А дзвін не задзвонить,

Не сповістить милу.

Один бір заплаче

 

Нишком серед ночі,

І ворон закряче,

Виймаючи очі...

Одні рано-вранці

Вітри заголосять,

Вовки-сіроманці

Кістки порозносять.

І кров по долині

Накриє мурава –

Но слава не згине,

Січовая слава.

1917

 

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі