Тарас Шевченко і Тернопільщина

Літературна рідного краю 9 класЖиття Тараса Шевченка пов’язані з Тернопільським краєм. Закінчивши Академію мистецтв у Петербурзі, Тарас Григорович почав співпрацювати з Археологічною комісією. За її завданням він подорожував по Чернігівщині, змалював краєвиди Києва. З вересня 1846 з дозволу Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора Д.Г.Бібікова, Т.Шевченко відправляється в Волинську губернію (в яку входила і Тернопільська область).

Шлях на Поділля проліг через Кам’янець–Подільський (Хмельницька обл.). На Тернопільщині поет побував у Вишнівці, Почаєві, Кременці.

Вишневець. Перша згадка зустрічається у 1395 року. У середині 16ст. містечко стало родовим маєтком князів Вишневецьких. Тут народився Дмитро Вишневецький (славнозвісний Байда), який заснував Запорозьку Січ, був Гетьманом України у 1550-1563рр. Під час походу на Молдавію, потрапив у полон і був страчений у Стамбулі. За переказами, Байду скинули зі скелі, і він зачепився ребром за гак, так і висів три дні, проклинаючи Магомета.

Багато подій з історії України пов’язані з Вишнівцем.

1530

Споруджено Вознесенську церкву, що була родинною усипальницею. Раїна Могиляка тут вмовляла сина Ярему не приймати католицизм, а дізнавшись про зраду прокляла його;

1648

У замку побував Максим Кривоніс;

1651

Богдан Хмельницький перебуває на території Вишнівця, як полонений татарського хана;

1705

Замок Вишневецьких зруйнували, але у

1720

за наказом останнього з роду Вишневецьких Михайла Серватія перебудували на палац;

У ці роки закладено парк, де було близько тисячі дерев (на даний час збереглося близько 300). Після смерті Сервантія, палац дістався Мнішакам, що переробили і обставили його дорогими меблями, скульптурами. Бібліотека нараховувала 15 тис. книг, серед яких були стародруки, древні літописи, листи і т.д. була також в палаці і картинна галерея, де висіли картини Рембрандта, Гольбейна і інших видатних художників. В палаці був і театральний зал з ложами і партером (бібліотека знаходилася на першому поверсі, а театр на другому).

Є переказ, що в палаці гостював російський цар Павло I. Тут у 1781 році він повинен був зустрітися з польським королем Станіславом Августом Понятовським. Павло Петрович прийшов у спальню короля, який кудись вийшов, тоді ж він зробив напис діамантом на дзеркалі (яке зберігалося у палаці до 1920 року).

Крім палацу і Вознесенської церкви, Тарас Шевченко оглядав дерев’яну Михайлівську церкву (побудована у 1726 році), і монастир кармелітів (1640 рік).

Записував багато пісень від місцевих жителів, легенд про Хмельницького, Кривоноса і козаків. Знав також про сумнозвісну “гру в шахи” людьми.

Свої спогади про Вишнівець, Тарас Григорович залишив у повістях “Музикант”, “Близнецы”.

Почаїв. З Вишнівця Тарас Шевченко поїхав у Почаїв.

Згідно з прадавніми переказами, перші ченці з'явилися на Почаївській горі ще в 1240-1241 роках, під час монголо-татарського погрому Русі. Мешкали вони в природних печерах, над якими спорудили дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Тут перед іноками над Почаївською горою у вогненному стовпі з'явилася Пресвята Богородиця, котра лишила на скелі відбиток своєї правої ступні. У цьому заглибленні збирається вода, що має чудодійні цілющі властивості. Сьогодні - це одна з найбільших лаврських святинь. (Науковці стверджують, що християнські ченці-місіонери прийшли сюди у 9 столітті.)

Перша письмова згадка датується 1450 роком.

У першій половині XVI століття Успенська церква вже була мурованою. Власниця Почаєва Анна Гойська 1597 року (Гойським Почаїв належав з 1527 року) заснувала монастир, подарувавши йому великі земельні володіння та чудотворну ікону Почаївської Богородиці, яку вона отримала 1559 року від грецького митрополита Неофіта. А в 1649 році благодіяннями Федора і Євдокії Домашевських в монастирі з'явилася ще одна мурована церква - в ім'я Пресвятої Трійці. Її поставили на горі, якраз над відбитком стопи Пресвятої Богородиці. З 1604 року протягом майже 50 років монастирським ігуменом був преподобний Іов Залізо. Збереглася й печера, в якій преподобний усамітнювався для молитви. У 1675 році під час так званої ''Збаразької війни'' 50-тисячна турецько-татарська армія на чолі з Нуреддин-султаном підступила під Почаївський монастир. Після триденної облоги сталося чудо: у небі над монастирем з'явилася в блискучому сяйві Богородиця з омофором в руках, в оточені ангелів та преподобного Іова. Вона повертала на турків їхні стріли, кулі і ядра. Турки і татари в паніці відступили від Почаєва. Ще одне чудо сталося майже через 100 років, коли граф Миколай Потоцький тричі намагався застрелити свого слугу, але того врятувала молитва до Почаївської Богородиці. Цей випадок так подіяв на Потоцького, що він вирішив своїм коштом розбудувати монастир, запросивши для роботи провідних європейських архітекторів П.Гіжицького і Г.Гофмана. На той час (з 1713 року) монастир став греко-католицьким, ордену василіан. У 1831 року Почаївський монастир повернувся до православ'я, а 1838 року йому надано звання Почаївської Успенської Лаври.

При Лаврі була велика бібліотека, в якій бував Тарас Шевченко. Там зберігалася і єдина українська книжка початку 17 ст. “Зерцало богословіи” (1618р. надрукував Кирило Транквіліон-Ставровецький), а також “Книга св. Василія Великого” надрукована в Острозі 1597р., “Книга Іоанна Златоуста” (Київ 1622). В архіві Лаври зберігалося чимало цінних документів 17 ст., якими безумовно цікавився Тарас Григорович. У 1730 році почала працювати почаївська друкарня. З неї протягом першого періоду діяльності (18-поч.19 ст.) вийшло 187 книжок, у тому числі 148 – церковнослов’янською та українськими мовами.

Про перебування в Почаєві Тарас Шевченко залишив виконані акварелі:

  • “Почаївська Лавра з півдня”
  • “Почаївська Лавра зі сходу”
  • “Вид на околиці з тераси Почаївської лаври”
  • “Собор Почаївської Лаври” (внутрішній вигляд).

Кременець: на початку листопада Тарас Шевченко помандрував у Кременець. Спочатку піднявся на 397 метрів над рівнем моря до Замкової гори (Бони). Вона пам’ятає набіги хана Батия (1240), і жителів містечка, які облили гору водою і перетворили її на крижану скелю. Через 15 років тут зазнав поразки воєвода Куремса. У 1259 році на Галицьку Русь напали татарські орди на чолі з Бурундаєм, внаслідок угоди з Данилом галицьким, фортецю було знищено. У вересні 1648 року максим Кривоніс зайняв Кременець, що був на той час польською твердинею. Облога ж замку тривала півтора місяця.

У самому місті, Тарас Шевченко відвідав Кременецький ліцей, в якому була астрономічна обсерваторія і бібліотека з фондом близько 50 тис. книг (1500 видано до 1500 року). Серед викладачів гімназії були Евзебіум словацький (батько поета Юліуша Словацького, який народився в Кремінці), Александер Міцкевич (брат Адама Міцкевича).Відвідав Тарас Григорович і комплекс будівель Богоявленського монастиря (побудований на поч.. 17 ст.), монастир Франціскіанців (1636), “кременецьких близнюків”.

Шевченку розповідали, що Кременець в різні роки відвідували відомі люди: 1702 – церковний і громадський діяч, письменник Феофан Прокопович, 1750 – філософ, поет Григорій Сковорода, 1831 – російський етнограф В.Даль.

Перебуваючи на Тернопільщині, Тарас Шевченко слухав і частково записував народні пісні, думи, легенди, перекази. Свої спогади він використав при написанні повістей, поем, віршів.

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі