Павло Русин. (З циклу "Видатні особистості України - вихідці з Лемківщини")

pavlo rusinПавло Русин належить до того кола діячів європейської культури, які, будучи  народжені в Україні, прилучалися до латиномовної освіти й літератури в університетах Західної Європи.

Павло Русин народився в м. Кросно (тепер Польща), на території, заселеній українцями-лемками. Дата його народження не встановлена (за деякими джерелами близько 1470 року). Навчання він розпочав у Краківському університеті, а продовжив у Німеччині. В реєстрі бакалаврів Грейфсвальдського університету він з 1499 р. записаний під прізвищем «Paulus Crosnensis de Rucia». Підписувався «Ruthenus» («Рутенія» — назва Русі-України в той час) і своє українське походження підкреслював на власних інкунабулах (книги, видрукувані власноруч наборними літерами на початку книгодрукування в Західній Європі до 1501 р.), тринадцять з яких збереглися в бібліотеці Краківського університету за підписом «Pauli Crosnensis Ruteni sunt». Ступінь магістра здобув у Кракові в 1506 р. і відтоді працював викладачем латинської літератури в Краківському університеті (з перервами). Під його впливом перебувала ціла плеяда поетів доби Ренесансу — Ян Дантишек, Кшиштоф Сухтен. У 1508 р. Павло Русин здійснив редакцію для видання друком збірки сатир латинського поета Персія (Відень, 1509). Відвідуючи з 1508 р. Угорщину, він підтримував близькі взаємини з тамтешніми гуманістами, був видавцем — редактором двох комедій Сенеки (Відень, 1513).

Помер Павло Русин близько 1517 р.

Доробок магістра можна умовно поділити на три основні групи :

1.  Духовна поезія («Пісня Павла Кроснянина до всіх святих», «Інша інвокація до всіх святих», «Пісня до божественного Севастяна, мученика і найславнішого воїна»). До цієї групи варто віднести панегірики релігійного змісту до святих Станіслава й Владислава.

2.  Панегіричні твори, присвячені тогочасній світській і духовній знаті, а також поезія на злобу дня («Елегія до благородного і шановного пана Стефана Баторія», «Ода до благородного пана Габріеля Переньї).

3.  Морально-дидактична поезія, пов’язана з поетичною творчістю й педагогічною діяльністю магістра Павла («Ода Павла Русина з Кросна до Аполлона», «До Талії», «До читача», «До книжечки», «Похвала Валерію Максиму», «Пісня, яка містить похвали поетичному мистецтву…», «Пісня, яка в загальних рисах охоплює життя поета Горація»).

 

Вірші, що їх написав Павло Русин 

 

 

ПРОМОВЛЯЄ КНИГА, ЯКУ ДОБУТО ІЗ СХОВИЩА І ЯКІЙ ПОВЕРНЕНО ДАВНІЙ БЛИСК

З латинської мови переклав А.О. Содомора

Я,  що  в  сховку  тім,  у  сліпій  в'язниці,  
Під  замком  була  при  лихім  тирані,  
Вся,  мов  та  раба,  по  руках,  по  спині  
Зв'язана  туго.

Я,  кого  в  імлі,  в  переддвер'ї  Орка,  
Рвав  кривавий  пес,  чиє  тіло  біле  
Там,  де  Стікс  пливе,  батогами  краяв  
Натовп  безумний,  —  

Ось  на  світло  дня  виринаю,  рада,  
Знов  яснію  вся  в  білосніжнім  шаті,  
Знов  у  всій  красі  променисточола  
Нині  пишаюсь.

Блиском  цим  Павло  мене  знов  осяяв,  
Він  мене  й  зцілив,  той,  кого  Русином
Весь  тямущий  гурт  залюбки  йменує,  
Словом  солодким.

Слав,  прошу  ж,  того,  в  чиї  руки  йду  я,
Ти,  що  в  струни  б'єш  голосні,  пророчі,
Щастя  зич  йому,  хай  живе  він,  скільки
Жив  колись  Нестор. 

 

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі