Михайло Жук. Життєвий та творчий шлях

zukМихайло Іванович Жук народився за старим стилем 20 вересня, за новим - 2 жовтня 1883 року в степовій Таврії, у Каховці, в родині маляра-майстрового. Спочатку сім’я Михайла Жука мешкала біля Дніпра, потім перебралася до того краю Каховки, що межував зі степом.

Важливе значення для духового й особистісного становлення М.Жука мав його батько. Іван Жук був волелюбною людиною, схильним до вільнодумства, критичних оцінок навколишньої дійсності, цікавився новими поглядами та ідеями. З дитячих років Михайло почав допомагати батькові, який, у таврійських краях “підряджався фарбувати дахи і церковні огорожі, ремонтував божі храми”.

Михайло з восьми років працював на сезонних роботах на Дніпрі: здирав кору з колод на плотах. У 9-річному віці він у місцевого майстра Меліхова фарбував паркани, підмальовував вивіски та образи, викреслював паркети на підлогах. Навчався М.І. Жук в Києві у рисувальній школі М. Мурашка.

По завершенні навчання у художній школі М.Мурашка обдарований юнак мав підстави й наміри вступити до Петербурзької Академії мистецтв. Проте його батька за створення підпільної революційної групи й поширення забороненої політичної літератури було заарештовано й вислано до Сибіру. Це суттєво вплинуло на моральний стан сім’ї Жуків, для родини “політично неблагонадійного” наступили нові часи, і, щоб продовжити навчання, Михайло Жук виїжджає за межі Росії, у Польщу, де 1900 року його зараховують до Краківської Академії красних мистецтв.

У Кракові він продовжує оволодівати малярськими дисциплінами - живописом, графікою, літографією, розпочинає активну діяльність як художник і тісно співпрацює з варшавським видавництвом “Химера” та київським видавництвом Гирича, знайомиться з сучасною поезією, прозою, виявляє інтерес до модерну, удосконалюється в літературних жанрах.

zuk kartinaПід час студентських канікул М.Жук приїздив до Києва, де виконував різноманітні малярські роботи. Так, перебуваючи на вакаціях у Києві 1903 року, він написав портрет І.Нечуй-Левицького, що стало поштовхом до створення ним галереї портретів визначних діячів українського мистецтва. 

М.Жук створив з натури понад двадцять портретів визначних діячів української культури кінця ХIХ - перших десятиліть ХХ століття. Серед них - портретні зображення І.Нечуя-Левицького, І.Франка, М.Лисенка, М.Коцюбинського, Лесі Українки, М.Вороного, В.Винниченка, Б.Лепкого, М.Філянського, П.Тичини, В.Блакитного, В.Чумака, М.Хвильового, В.Сосюри, М.Зерова, В.Поліщука, М.Бажана, Н.Ужвій та ін. 

Перша персональна виставка М. Жука на батьківщині відбулася в Києві (1904) в залах міського музею (тепер Національний музей).

1917 року за значні мистецькі здобутки Михайлу Жуку присвоєно звання професора живопису. Йому було тридцять чотири роки. 

zuk panno

У 1925 році художник створив серію портретних плакатів (близько 30-ти) у техніці кольорової літографії, у 1932 – блискучу серію гравюрних портретів (з натури) українських письменників, своїх сучасників.

Високохудожні монументальні панно "Чорне і біле" (1912), "Казка" (1914), "Хризантеми" (1919) – вагомий внесок майстра у відродження українського декоративного панно.

zuk kvity

Велику увагу М.І. Жук приділяв оформленню дитячої книжки. На початку ХХ ст. в Україні він практично сам працював у цій галузі, паралельно створюючи віршовий текст і його графічну інтерпретацію. В царині української книжкової дитячої графіки він виявив високу мистецьку культуру, дав зразки неабиякого смаку в оформленні книг для малечі.

Письменницька активність Михайла Жука припала на першу третину ХХ століття, коли було написано основну частину його художніх творів. Він працював й у різних літературних жанрах - ліричної поезії, настроєвого прозового малюнку, новели, критичної статті тощо. Інколи в літературному виданні М.Жук виступав не тільки як поет, прозаїк і критик, але і як художник. Так, у часописі “Музагет” вміщено виконані ним портрети П.Тичини, Ю.Меженка, Д.Загула. Він друкувався у таких виданнях, як часописи “Молода Україна”, “Дзвін”, “Шлях”, “Шквал”.

zuk kartina2

1925 року Михайло Жук переїжджає до Одеси, де йому пропонують роботу в Одеському політехнікумі мистецтв (пізніше – інститут) на посаді керівника новоствореної графічної майстерні. У художньому інституті керує відділом літографії на графічному факультеті. У 20-ті роки він стає живим маляром-класиком, визнаним митцем. Його роботи активно експонуються в Україні, а також у Кракові та Відні.

1928 року на архітектурному факультеті було відкрито відділ майоліки, який згодом переріс в керамічний факультет, і очолив його професор М.І. Жук. Михайло Іванович освоює декілька видів художньої техніки: станкова графіка, ксилографія, лінорит, літографія, починає успішно працювати у техніках акватинти, офорта, сухої голки, передає свої знання студентам.

Ще 1955 року громадськість України відзначала 50-річчя художньої і літературної діяльності М.Жука. Йшла мова про видання його вибраних творів, яке так і не здійснилося.

В Одесі добігає кінця життя видатного майстра пера і пензля. Останні роки майстер тяжко хворіє, прикутий до ліжка. Він писав спогади, творив поезії, перекладав Оскара Уайльда. 8 червня 1964 року зупинилося його серце.