Остап Луцький

Остап ЛуцькийОстап Луцький народився 8 листопада 1883 р. у с. Лука (Бучацький пов.). Родина походила з німецьких колоністів, батько Михайло вважався в околиці земельнимвласником. Середню освіту Остап здобував у гімназіях Бучача та Станіслава.

 

 

 

 

1900 р. розпочав студії на правничому факультеті Львівського університету, після переїзду до Праги записався на філософський факультет Карлового університету, а згодом продовжив навчання у Краківському університеті. Саме у Кракові він ближче зійшовся з Богданом Лепким, Василем Стефаником та ширшим колом українських літераторів.

Перші свої поезії друкував у "Руслані" в 1902 році, тоді він став співробітником "Діла" і "Літературно-Наукового Вістника". Під час свого перебування в Празі Луцький був під сильним впливом віденської сецесії. Це був модерністський напрямок у мистецтві й літературі заснований маляром Густавом Клімптом.

Першою книжечкою Луцького, всього на 24 сторінки, виданою власним накладом у Коломиї 1903 р. була збірка «Без маски». Свого імені автор не розкрив – він видав її під псевдонімом О.Люнатик. В цей період крім поезій і перекладів з чеської і польської літератури, Луцький писав критичні статті та здійснював огляди до польської і чеської преси.

У 1904 р. Луцький задумав видати альманах у честь Ольги Кобилянської. Він мав мати назву «За красою» і стати своєрідним художнім маніфестом українського модернізму. Завдяки його наполегливій праці альманах вийшов в 1905 році. В альманахові взяли участь І. Франко, Леся Українка, Богдан Лепкий, Осип Маковей, Микола Вороний, Гнат Хоткевич та інші літератори.

У 1905 році Луцький випустив в світ свою першу збірку поезій «З моїх днів», а в 1906 – другу і останню – «В такі хвилі». В 1906 році він став членом редколегії журналу «Світ». Далі Остап Луцький активно займався видавництвом "Молодої Музи". 

У 1907 р. на запрошення Степана Смаль-Стоцького переїхав до Чернівців, де ввійшов до редакції щоденника «Буковина» (1907—1913 рр.).

З початком Першої світової війни опинився у діючій армії. Після закінчення офіцерської школи був призначений у 95-й (Коломийський) полк піхоти австро-угорських збройних сил. Деякий час виконував обов’язки ад’ютанта Вільгельма Габсбурґа (у період окупації України, березень—листопад 1918 р.).

Учасник національно-визвольних змагань у чині сотника Української галицької армії (4-та Золочівська бригада). Луцький був старшиною генштабу Армії Української Народної Республіки, забезпечував, зокрема, зв'язок Головного отамана Армії УНР С.Петлюри з начальником польскої дифензиви Ю. Пілсудським.

1921 р. повернувся до Галичини й осів у с. Воля Долголуцька (Стрийський пов.), де придбав земельний наділ і започаткуваввласне господарство, при цьому активно пропагуючи ідеї кооперативної праці.

Місцеве населення проявило неабияку довіру до його організаційної діяльності та політичної зрілості й 1928 р. обрало послом до Польського сейму. О.Луцький — автор кількох важливих праць, зокрема: «Кооперативні проблеми» (Львів, 1937) та «Сільськогосподарський кредит» (Львів, 1939).

Після введення військ Червоної армії на західноукраїнські землі 2 жовтня 1939 заарештований у Львові органами НКВС. Через два роки загинув у розподільчому таборі, біля залізничної станції Котлас (Архангельська обл.), на Півночі СРСР, місце поховання не відоме.

У Вроцлавському архіві (Польща) зберігається рукописна збірка його перекладів зарубіжної поезії, названа ним самим "Ex libris".