Григір Тютюнник

Tiutiunnyk 015 грудня 2016 року виповнюється 80 років з дня народження Григора Тютюнника - одного з кращих українських новелістів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Письменник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці Зіньківського району на Полтавщині в селянській родині. Ця територія України в 1933 році зазнала голоду, і все сімейство Тютюнників дивом врятувалося.  В автобіографії можна знайти такі рядки: « У тридцять третьому році сімейство наше опухло з голоду... Я в цей час — тоді мені було півтора року — перестав ходити (вже вміючи це робити), сміятися і балакать перестав...» 1937 року батько письменника Михайло Васильович був репресований як «ворог народу» й із таборів уже не повернувся. Після арешту батька й другого заміжжя матері шестирічний Григорій потрапляє до родини дядька — Филимона Тютюнника, яка проживала в Луганській області. А коли дядько пішов на фронт і тітка дуже бідувала, підліток вирішив повернутися до рідного села. Почалася подорож окупованою територією з вимушеним старцюванням, яка згодом постане в епізодах його повісті «Климко». Щоб мати якусь одежину й 700 грамів хліба на день, у 1946 році, після закінчення п’ятого класу, пішов Григорій у Зіньківське  училище. Потім був направлений на Харківський завод транспортного машинобудування але так не відпрацювавши після училища належний термін, Григорій повернувся до рідної Шилівки. За порушення закону «про три роки» його судили й на чотири місяці відправили до колонії. І знову колгосп, важка праця, натяки, що батько — ворог народу і сам «тюряжник». І завербувався юнак на Донбас — край свого дитинства. Звідти в листопаді 1951 року його призвали в армію. Потрапив у Примор’я, в місто Владивосток. У цей період активно займається самоосвітою, приділяючи особливу увагу літературі й математиці. Після армії повернувся на Донбас, токарював у Щотовському вагонному депо й навчався у школі. 1957-го вступає до Харківського університету. Під час навчання написав першу новелу російською мовою «В сумерки», і журнал «Крестьянка» її надрукував (1961 р.). Але далі діло тоді не пішло: настала сесія, попереду маячив диплом, а до того ж письменник вирішив одружитися. 1963 року переїхав до Києва. Працював спочатку в газеті «Літературна Україна» (1963 — 1965 рр.), потім, до початку 1967 р., — старшим редактором сценарної майстерні при Київській кіностудії ім.О.П.Довженка». З 1967 року Григір Тютюнник був редактором у видавництвах «Молодь» та «Веселка». З середини 1960-х цілком присвячує себе літературній творчості.

Перші літературні спроби Тютюнника з’явилися на сторінках рукописного студентського журналу «Промінь», редактором якого був він сам. Тоді ж починає писати, за порадою старшого брата Григорія Тютюнника –  відомого письменника, українською мовою, з якою не розлучається до кінця життя.  Улюблений жанр Григора Тютюнника — новела.

 1961р.оповідання «В сумерках»

1966р. книга «Зав’язь»

1969р. книга «Деревій»

книга «Крайнебо» (1972, 1975)

книга «Коріння» (1978)

повість «Климко» (1976)

повість «Вогник далеко в степу» (1979)

збірка оповідань «Ласочка» (1970)

Твори Григора Тютюнника піддавалися нещадній цензурі, й врешті було винесено йому звинувачення в фальшивому, антинародному зображенні життя села. Письменник відчував на собі цькування й облогу, рукописи не приймалися до друку, не було грошей на життя. 6 березня 1980 року Григорій Михайлович прийняв страшне рішення: він покінчив життя самогубством.


Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі