Кравців Богдан Миколайович – поет (автор 11 збірок поезій), журналіст. Голова СНУМу, провідний діяч УВО-ОУН, в’язень польських тюрем. Член НТШ й УВАН, редколегії Енциклопедії Українознавства. Редактор низки пластових націоналістичних та літературних часописів.
Автор праць з сучасної української літератури, бібліографії, староукраїнської міфології. Активний діяч Пласту, голова КПС і КПР США, Головний Булавний юнаків. Член 3-го Куреня УПС "Лісові Чорти".
Народився 5 травня 1904 року в селі Лоп’янка Рожнятівського району в сім’ї священика. Талановитий український поет, редактор багатьох періодичних видань, публіцист і літературний критик, з дитинства захоплювався картографією.
Середню освіту здобув у Філії Академічної гімназії у Львові, де під час навчання почав відвідувати гурток пласту. Згодом став членом 1 полку ім. П. Сагайдачного (гурток "Вуж"), а після його розділення — 7 полку ім. Князя Льва. Був прокуратором 7 полку. Член ВПК (командант УУСП). В УУСП — 1 курінь ім. Ф. Черника, а згодом 3 курінь "Лісові Чорти". Здобув ступінь пластуна скоба. Послуговувався псевдами "Самітній Олень", "Галайда", "Поет диких скель", "Граф на Кичерці".
В 1922 році Б. Кравців став одним із основоположників куреня "Лісові Чорти", з яким в наступні роки пройшов не одну сотню кілометрів і підкорив не один десяток карпатських вершин.
Будучи талановитим журналістом і редактором, Богдан Кравців уже в дев’ятнадцятирічному віці стає головним і відповідальним редактором часопису Українського Пласту "Молоде життя". Цю посаду він займав з 1923 p. аж до заборони пласту польською владою в 1927 р.
В 1926 р. допомагав організувати перший пластовий табір на Соколі, що біля села Гриньків.
Перша збірка Богдана Кравціва назву "Дорога": в ній дорібок найбільш глибокого його юнацького пластування, справді – дорога… мандрівка… далечінь… незнане… і кораблі, ті вічні дитячі засоби комунікації з далеким світом.
Молодий Богдан Кравців під псевдонімом Галайда опублікував перші свої поезії у місячнику "Український пласт", що виходив у Станіславі (нині Івано-Франківськ) під редакцією вчителя гімназії Івана Чепаги, також друкувався у часописі "Модоле життя".
Навчався в академічній гімназії, відвідував факультет філології Таємного українського університету, вчився у Львівському університеті на факультеті правничих студій.
В роках 1927-29 Б. Кравців стає головою Союзу Української Націоналістичної Молоді, в тому також часі він є головою Української Студентської Громади у Львові. В 1928 р. Кравців разом із товаришами з УВО організував демонстративне святкування десятої річниці Листопадового чину. В цей день по Львові, а саме на залізничному вокзалі, Львівському університеті і Високому Замку було повивішувано українські прапори. Також національний стяг було вивішено ввечері на соборі св. Юра, де проходила панахида за полеглими вояками при великому здвизі української громадськості. Після панахиди влаштовано похід вулицями Львова, який розігнала поліційна кіннота. Також сутички відбулись із польськими студентами, які взяли в облогу Академічний Дім. Після цього Кравціва вперше арештовують.
Богдан Кравців був співучасником Першої Конференції Українських Націоналістів в Берліні в 1927 році та співтворцем Організації Українських Націоналістів.
З лютого по листопад 1929 його призначено першим крайовим провідником ОУН на західно-українських землях (ЗУЗ), пізніше — провідником ОУН у Львові (1929—1930), заступником політичного референта Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ.
21 листопада 1929 р. у Львові відбулось велике віче проти репресій українського студентства на окупованих радянською владою землях. На вічу виступав з промовою Кравців, після чого студентський хід рушив під радянське посольство, де відбулись сутички з польською поліцією. Серед арештованих був і Кравців, після чого отримав 4 місяці в’язниці.
У 1929 році у Львівському видавництві "Вогні" виходить перша збірка поета "Дорога" (тираж 1000 прим.). У 1930 році до читача приходить друга збірка поезії – "Промені" (Львів). Був непоганим перекладачем, переклав біблійну "Пісню пісень" і написав кілька ліричних творів, останні в 1933 були опубліковані в книжці "Сонети і строфи".
В серпні 1930 року Кравціва арештують знову. Його включають до процесу бойовиків УВО та ОУН, що в липні того ж року виконали напад на поштовий транспорт біля Бібрки. В результаті суд виніс вирок – 3 роки ув’язнення.
У вересні 1934-го, невдовзі після першого ув’язнення, Б.Кравців одружився з Неонілою Головацькою, та вже за три тижні по одруженні тридцятирічного поета було запроторено до сумнозвісної Берези Картузької (конц-табір). І тільки після наполегливої інтервенції митрополита Андрея Шептицького Кравцева випускають з ув’язнення, і він повертається додому з важким захворюванням нирок, спричиненим тюремними катуваннями.
В 1935 році в нього народився син Гордій, якому судилось стати генерал-майором армії США, а в 1938 – донька Дзвенислава.
З 1934 року він редагує суспільно-політичний тижневик "Вісті", з 1935 по 1936 рр. він редагує журнал "Дажбог", в 1936-1937 рр. – редактор літературно-мистецького тижневика "Обрії", а в 1937-1938рр. літературно-мистецького двотижневика "Напередодні". Насувався так званий "золотий вересень 1939 р" і поет змушений виїхати до Кракова.
У 1939 році знову ув’язнення. Та через вибух німецько-польської війни, виходить на волю 16 серпня. Війна виштовхнула Богдана Кравціва на еміграцію, він виїхав до Німеччини. В 1939 році він опиняється у Берліні. Спочатку, побоюючись примусової репатріації, дистанціювався від українського громадського життя, що закипіло в таборах для переміщених осіб. Жив в невеличкому північнобаварському селі, вів там своє господарство.
Вже за рік Кравців вийшов зі свого «підпілля» і влився в українське життя, став активним членом МУРу, починає редагувати газети українських остарбайтерів "Вісті", "Українець", "На шахті", щоденник "Голос". В 1940 опублікував зб. поезій "Остання осінь". В 1945 році в нього народився другий син Юрій.
Після закінчення війни, аби запобігти можливій примусовій репатріації, оселився в північнобаварському селі й почав займатися с.-г. діяльністю. Водночас працював над перекладами творів Р.М. Рільке, опублікував їх 1947 у збірці "Речі й образи". 1948 видав збірку поезій "Кораблі".
Політичне життя вабило Богдана Кравціва змолоду. Його батько Микола – греко-католицький священик-просвітянин (помер у 1934 році), мати – Олена з Богачевських була арештована в 1945 році, померла на засланні в 1956 році. В їхньому домі остійно виписували журнал "Діло" та інша національно свідома українська періодика.
В 1949 році він емігрував до Америки. Спочатку мешкав у Філадельфії, потім оселився неподалік Нью-Йорка в м. Рутерфорд. У різні роки працював редактором щоденного видання "Америка", газети "Свобода", пластового журналу "Молоде життя", ж. "Сучасність". Був членом редколегії "Енциклопедії українознавства" та альманаху "Слово". Займався дослідженням "Слова о полку Ігоревім", готував бібліографічні довідки та коментарі до видання карт України.
Написав літературознавчі праці "На багряному коні революції: До реабілітаційного процесу в УРСР" (1960) і "Розгром українського літературознавства 1917–1937 рр." (1962). Упорядкував кілька антологій укрїнської поезії: "Обірвані струни" (1955), "Поети Чумацького шляху" (1962), "Шістдесят поетів шістдесятих років" (1966). Продовжував творити поезії: 1951 видрукував збірку "Зимозелень", 1962 – вінок сонетів "Дзвенислава", 1974 – збірку "Глосарій".
Все життя не поривав з пластом. В 1947-1948 рр. він був головним редактором журналу для пластової молоді "На сліді", який видавався в Авґсбурізі, Німеччині. Під час перебування в Америці, Кравців два роки – від 1953 до 1954 року був співредактором "Пластової Ватри", а пізніше з 1954 до 1957-го року редактором відновленого пластового журналу "Молоде життя". В тому часі, перебував в Головній Пластовій Булаві, найвищому виконавчому органі світового пластового об’єднання, був референтом видань.
На Третьому Крайовому З’їзді в Америці у вересні 1955 року його вибрали Головою Крайової Пластової Старшини. В 1960 році став Головою Крайової Пластової Ради в Америці. Накінець, у Головній Пластовій Булаві прийняв пост Головного Булавного Пластунів, який держав чотири роки, від 1958 до 1961-го року. Пластовий сеньйор. Відзначений найвищими пластовими відзнаками – св. Юрія в золоті та Відзначенням Вічного Вогню у золоті.
Так Богдан Кравців став з пластового поета одним з пластових політичних ідеологів.
В 1975 році Кравців переносить важку операцію на шлунок, після якої короткочасно йде на поправлення. Проте, недуга швидко відновилася і закінчилася смертю. 21-го листопада 1975 р. Богдан Кравців помер в Рутерфорді, неподалік від Нью-Йорка. Похований на українському цвинтарі Бравнд Брук в Нью Джерсі.
Невдовзі після похорону було створено невеликий фонд, для пожертв на видання літературної і наукової спадщина покійного, а Дирекція Гарвардського Українського Наукового Інституту встановила річну нагороду в стипендію імені Богдана Кравціва.
Після себе Б. Кравців залишив велику кількість віршів, збірок, статтей. Його творчість була багатогранною, у 1978-80 рр. вийшов двотомник "Богдан Кравців. Зібрані твори".