Михайло Стельмах

stelmah

Український поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист.

 

 

 

 

  

 

Народився 24 травня 1912 р. у с. Дяківці Літинського району на Вінниччині, в родині селянина. Казковий світ свого дитинства М. Стельмах згодом змалює у автобіографічних поемах-повістях «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір». В 1928 р. М. Стельмах закінчив школу колгоспної молоді і вступив до Вінницького педагогічного технікуму імені Івана Франка, потім — на філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту. Після успішного закінчення у 1933 р. інституту М. Стельмах учителював у багатьох  школах. Серед перших опублікованих поетичних творів сільського учителя вірші «В рідних місцях» та «Весняне» (1938). У 1940 р. Стельмаха прийняли до Спілки письменників України, а у 1941 р. вийшла у світ його перша збірка поезій «Добрий ранок».

Війна застала М. Стельмаха в Білорусії, під Полоцьком, де він служив рядовим артилеристом-зв’язківцем. Після важкого поранення в боях потрапив до госпіталю, далі повернувся на фронт.

В роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій: «За ясні зорі» (Уфа, 1942), «Провесінь» (Воронеж, 1942). У  1944 році в Уфі з’явилася перша збірка оповідань Михайла Стельмаха — «Березовий сік».

У 1949 році вийшов перший великий роман М.Стельмаха — «На нашій землі», який автор визначив як першу книгу роману-хроніки.

У 1951 році він видає другу книгу цього роману — «Великі перелоги». Об’єднавши в один твір обидві частини, письменник дає назву романові «Велика рідня» (1951).

За роман «Велика рідня» у 1951 році Михайло Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії, а за роман «Чотири броди» в 1980 році — Державної премії імені Т. Шевченка. 

У післявоєнні роки письменник видав кілька збірок поетичних творів: «Шляхи світання» (1948), «Жито сили набирається» (1954), «Поезії» (1958), «Мак цвіте» (1968) та ін.

У 1952 році вийшла з друку його повість «Над Черемошем», а згодом — вже згадувані — «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1967).

Михайло Стельмах написав такі романи: «Кров людська — не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969), «Чотири броди» (1961-1974).

М.Стельмах написав також кілька п’єс: «Золота метелиця», «На Івана Купала», «Дума про любов» «Зачарований вітряк», «Правда і Кривда», «Кум королю».

Михайло Стельмах створив сценарій документального кінофільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами «Над Черемошем», «Кров людська — не водиця», «Дмитро Горицвіт».

Помер Михайло Панасович Стельмах 27 вересня 1983 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.


Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі