За будовою та значенням розрізняють повні та неповні речення.

У повних реченнях наявні всі головні та другорядні члени, необхідні для завершеності будови і повноти вираження значення (Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (П. Мирний)).

Неповними називаються такі двоскладні чи односкладні речення, у яких пропущено один чи кілька членів (головних або другорядних), які зрозумілі з контексту або ситуації. Неповнота будови та змісту таких речень не заважає їм виступати засобом спілкування, оскільки пропуск тих чи інших членів не порушує їхньої смислової завершеності. Найчастіше в мовленні вживаються неповні речення з пропущеним присудком (В зелене Журавне летять журавлі, а лебеді — [летять] у Лебедин (П. Воронько)).

Неповні речення за своєю структурою поділяються на такі ж типи, що й повні. Вони також можуть бути поширеними чи непоширеними, двоскладними або односкладними. Слід мати на увазі, що двоскладне речення з пропущеним підметом чи присудком лишається двоскладним, хоча промовляється й пишеться лише один головний член.

Пропущений член неповного речення можна відтворити:

1) з попереднього речення чи з частини того самого складного речення (Брехня стоїть на одній нозі, а правда — [стоїть]на двох [ногах](Нар. тв.));

2) з наступного речення (Хай жестами [скажу]. Але сказатимушу);

3) зі змісту самого неповного речення, тобто на пропущений член указують слова, синтаксично залежні від нього (Не в службу, а в дружбу [допоможи]);

4) із ситуації мовлення: усі учасники спілкування знають, про що йдеться, тому те чи інше слово може випускатися (До бібліотеки [ти йдеш]?).

Пропуск членів речення є надзвичайно важливим способом економії мовних засобів, він дозволяє стисло і швидко викласти інформацію. Тому неповні речення широко представлені в розмовному мовленні та в художніх творах, насамперед у діалогах і полілогах. Адже при чергуванні питань і відповідей репліки утворюють єдине ціле, у якому не потрібно повторювати вже сказане.

У неповних реченнях на місці пропущеного члена (найчастіше присудка) за наявності паузи ставиться тире (Колос повний гнеться, а пустий — догори стирчить (Нар. тв.)).

Тире не ставиться, якщо немає потреби в спеціальному підкресленні паузи (Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти (Нар. тв.)).