Дієслово, від якого можна поставити питання знахідного відмінка до іменника, займенника, пов’язаного з ним за змістом, називається перехідним: читати (що?) книжку. Таке дієслово означає дію, спрямовану на інший предмет.
Дієслова, що називають дію, яка виконується сама собою, без участі особи, називають безособовими.
Особові форми дієслів змінюються за особами, числами, часами:
1-а особа однини, минулий, теперішній і майбутній час: я знав, знаю, знатиму.
Неозначена форма або інфінітив — початкова форма дієслова. Дієслова, що відповідають на питання що робити? що зробити?, називають дієсловами неозначеної форми. Неозначена форма дієслова називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, ні на рід. У кінці таких дієслів пишеться суфікс -ти (-ть).
Відношення названої дієсловом дії або стану до дійсності виражає способи дієслова. Дієслова мають дійсний, умовний та наказовий способи.