Шевченко Тарас. Заслання та останні роки життя

ukr lit 9

Одним  з найтрагічніших етапів в житті Тараса Шевченка були його арешт та заслання. 

Матеріали для ознайомлення, що розміщені на сайті 

Тарас Шевченко. Дитячі роки

Тарас Шевченко - художник

Тарас Шевченко "Кобзар"

Тарас Шевченко. Поезія трьох літ 

Тарас Шевченко. Заслання та останні роки життя

Чигирине, Чигирине. 

Три пам`ятники Тарасу

Фотографії Шевченка

Тарас Шевченко та Тернопільщина

 

 

 

 

Shevchenko 07Твори з альбому “Три літа” стали головним доказом антиімперської діяльності Шевченка (його належність до Кирило-Мефодіївського братстваShevchenko 09 не була доведена). “За створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів” його призначено рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. На вироку Микола І дописав: “Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”.

8 червня 1847 р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської фортеці, де він мав відбувати солдатську службу. Почалися місяці муштри. В Оренбурзі поет познайомився зі своїми земляками Ф.Лазаревським і С.Левицьким, які стали його друзями й допомагали йому на засланні.

В Орську він порушив царську заборону писати: свої нові твори потай записував до саморобних “захалявних” зшитків. Наприкінці 1849 — на початку 1850 р. в Оренбурзі він переписав ці “невільницькі” поезії в саморобні книжечки, які, згодом зшиті й переплетені, дістали назву “Малої книжки”. В Орській фортеці поет написав 21 твір.

У 1848 р. на клопотання Шевченкових друзів його ввели як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848 р.Shevchenko 10 до початку січня 1849 р. експедиція зимувала на острові Косарал, а з кінця січня до останнього тижня квітня 1850 р. — в укріпленні Раїм, розташованому поблизу гирла Сирдар'ї. Під час зимівлі Шевченко багато малював і написав понад 70 поезій. З травня експедиція продовжувала дослідження Аральського моря, наприкінці вересня повернулася до Раїма, а звідти до Оренбурга. На прохання Бутакова Шевченка залишили в Оренбурзі опрацьовувати матеріали експедиції.

Shevchenko 0823 квітня 1850 р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850 р. Цей новий арешт мав фатальні наслідки для поетичної творчості Шевченка на засланні: з обережності він змушений був припинити писати вірші й відновив поетичну діяльність тільки незадовго до звільнення. Проте в ті роки він малював, ліпив з глини та алебастру, написав кілька повістей російською мовою і розпочав щоденник.

1 травня 1857 р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду й забороною жити в столицях. 2 серпня 1857 р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір оселитися в Петербурзі. 

 У 1852–1857 рр. у Новопетровському укріпленні Шевченко написав російською мовою ряд повістей, з яких збереглося дев'ять — “Наймичка”, “Варнак”, “Княгиня”, “Музыкант”, “Несчастный”, “Капитанша”, “Близнецы”, “Художник”, “Прогулка с удовольствием и не без морали”. Втрачено текст “Повести о безродном Петрусе”. За словами Шевченка, він написав їх близько двадцяти. Жодної з повістей не пощастило надрукувати, хоча такі спроби він робив ще на засланні. Опубліковано їх тільки у 80-х роках XIX ст. Перші три з них були прозовою розробкою сюжетів поем (“Наймичка”, “Варнак”, “Княжна”). Більшість із них написана на українському матеріалі (“Наймичка”, “Княгиня”, “Музыкант”, “Капитанша”, “Прогулка с удовольствием й не без морали”) або з додатком вражень заслання (“Близнецы”, “Варнак”, “Несчастньїй”); виняток — повість “Художник” з часу навчання Шевченка в Академії мистецтв у Петербурзі.

Останні роки життя

Shevchenko 1889 01У кінці березня 1858 р. Шевченко приїхав до Петербурга, перед тим два тижні пробув у Москві. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам в Україні (складає й видає для них “Букварь южнорусский”). У ці ж роки постійно зустрічається і співпрацює з українськими літераторами — М.Костомаровим, П.Кулішем, Д.Каменецьким, В.Білозерським, Д.Мордовцем та ін., бере участь у виданні альманаху “Хата” й підготовці до видання журналу “Основа”. 

Влітку 1859 р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися в Україні. Шукав клапоть грунту (але обов'язково, щоб Дніпро був коло порога), щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували - звільнили тільки через місяць і запропонували негайно виїхати назад до Петербурга.

Shevchenko 21

 

У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта, багато в чому збагативши його художньо-технічні засоби (1860 р. Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка гравірування). До активної поетичної творчості Шевченко повернувся не відразу: 1858 р. у Петербурзі написав лише два вірші, 1859 р. — 11 і велику поему “Марія”, а 1860 р. — 32. Ще 1858 р. почав клопотатися про дозвіл на друкування творів (після повернення з заслання окремі його поезії з'являються в російських журналах, переважно без підпису автора). Сподівався видати зібрання творів у двох томах, де останній вмістив би твори, написані після арешту 1847 р., однак домігся дозволу цензури лише на перевидання давніх своїх поезій. У січні 1860 р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій. 

shewchenko 09

У ці ж роки Шевченко пише вірші інтимного змісту, навіяні мріями про особисте щастя, спогляданням жіночої краси. Спершу з Харитиною Довгополенко, потім — з Ликерою Полусмак пов'язував Шевченко заповітну мрію про створення родинного гнізда в Україні, в хатині над Дніпром, “Така, як ти, колись лілея”, “Ликері”, “Барвінок цвів і зеленів”. Руйнація цих надій, занепад здоров'я вели до усвідомлення безвиході, жахали перспективою самотньої старості. Вірші останніх місяців життя вражають трагізмом, безнадією, — почуттями, яким раніше душа поета чинила опір (“Якби з ким сісти хліба з'їсти...”, “Не нарікаю я на Бога...”). Shevchenko 23

На початку 1861 р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Незадовго до смерті написав останній вірш — “Чи не покинуть нам, небого...” Проводжав в останню путь поета чи не весь літературно-мистецький Петербург. Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його тіло в Україну й поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі поблизу Канева. 

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі