Види складнопідрядних речень і розділові знаки в них

ukr mova 9Підрядні речення залежно від змісту та зв’язків із головним реченням поділяються на означальні, з’ясувальні та обставинні.

 

 

Підрядні означальні речення

пояснюють член головного речення, виражений іменником або іншою частиною мови в ролі іменника, і відповідають на питання який?(Раптом вітер зняв хмару пилу (яку?), яка закрила все (М. Коцюбинський)). Підрядні означальні речення поєднуються з головним за допомогою сполучних слів який, котрий, чий, що, де, куди, звідки і підрядних сполучників що, щоб, ніби, наче, як. Для виділення іменника і залежного від нього підрядного речення використовуються вказівні слова хто,такий, той, кожен, весь (Ті пісні любі, що несуть радість межи люди (Нар. тв.)).

Підрядні з’ясувальні речення

відповідають на питання непрямих відмінків і уточнюють зміст присудка в головному реченні. Відповідно, базовими в головному реченні виступають дієслова, які означають різні вияви сприйняття, відчуття (розуміти, бачити, чути, стежити), мислення (міркувати, вирішувати, думати), мовлення (говорити, відповідати), почуття (радіти, щасливий), волевиявлення, спонукання (хотіти, вимагати, заборонити) тощо. Іноді замість дієслова-присудка підрядне речення може відноситися в головному до віддієслівного іменника, прикметника чи дієприкметника, присудкових слів, фразеологічних словосполучень з подібними значеннями (Даю голову на відруб, що з ними нічого не сталося (О. Гончар)).

Підрядні з’ясувальні речення поєднуються з головними за допомогою сполучників що, щоб, ніби, мов, як, коли, ніби, наче, чи та сполучних слів хто, який, чий, де, куди, як (Я люблю, коли ми лежимо на печі, а у печі під нами булькотить борщ (М. Вінграновський)). До пояснюваних слів у головному реченні може відноситися вказівне слово той, та, те, ті у всіх відмінкових формах (Денщик покинув смажити ковбасу і швидко переклав офіцерові тещо сказав Джмелик (Гр. Тютюнник)).

Підрядні обставинні речення.

Підрядними обставинними називаються речення, що вказують, як, за яких обставин відбувається дія в головному реченні, і відповідають на питання де? куди? коли? як? чому? за якої умови? тощо. Підрядна частина в таких складних реченнях виступає щодо головної в ролі обставини або уточнює обставину в головній частині. Підрядні обставинні речення можуть стояти перед, після або в середині головного речення.

Підрядні обставинні речення поділяються на такі види: підрядні місця, часу, ступеня і способу дії, мети, причини, умови, допустові, наслідкові.

Підрядними реченнями ступеня і способу дії називаються такі речення, які вказують на спосіб або ступінь вияву дії, ознаки, названої в головному реченні, і відповідають на питання як? у який спосіб? якою мірою? наскільки? Ці підрядні речення приєднуються до певного слова або сполучення слів у головному реченні за допомогою сполучників як, що, щоб, ніби, наче, мов, чим…тим. У головній частині можуть бути співвідносні слова так, до того, такою мірою, стільки, настільки (Справа настільки ясна, (на скільки?) що навряд чи потрібне обговорення (А. Головко)).

Підрядні речення способу дії поділяються на непорівняльні та порівняльні. У складнопідрядному реченні з непорівняльним підрядним способу дії головне та підрядне речення співставляються без порівняння дій та процесів, про які в них ідеться (Так тихо, хоч мак сій (М. Номис)). Коли ж дія головного речення порівнюється з дією підрядного, то це складнопідрядне речення з підрядним способу дії є порівняльним (Червоні, жовтогарячі, жовті веселчані смуги були такі ясні, неначе горіли тихим полум’ям (І. Нечуй-Левицький)). Часто підрядні порівняльні речення бувають неповними (На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне (І. Багряний)).

Підрядні порівняльні речення слід відрізняти від порівняльного звороту, який є частиною простого речення. На відміну від підрядного порівняльного речення, порівняльний зворот не має присудка (Як парость виноградної лози, плекайте мову! (М. Рильський)).

Підрядні речення місця, часу, причини

Підрядні місця вказують на місце, напрям, вихідний пункт дії, про яку йдеться в головному реченні, і відповідають на питання де? куди? звідки? Вони приєднуються до головного речення сполучниками де, куди, звідки, яким у головній частині можуть відповідати слова тут, там, десь, туди, кудись, звідти, скрізь, усюди (Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах… (М. Хвильовий)).

Підрядні часу вказують на час дії або стану, про які йдеться в головному реченні, і відповідають на питання коли? відколи? доки? як довго? Вони приєднуються до головного речення сполучними словами як, як тільки, скоро, ледве, під час того як, після того як, з тих пір як. У головному реченні деяким із названих сполучників можуть відповідати вказівні слова тоді, відтоді, доти (Чому ж стоїш без руху ти, Коли весь світ співає? (О. Олесь)).

Підрядні причини вказують на причину того, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Вони приєднуються до головного речення сполучниками бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки(Не злякать вам нікого, холодні сніги, Бо розтопе вас сонце блискуче… (О. Олесь)).

Складені сполучники в обставинних причини можуть повністю належати до підрядної частини або розчленовуватися. При розчленуванні цих сполучників на дві частини, слова тому, через те є співвідносними. Відповідно, у першому випадку кома ставиться перед усім складеним сполучником, а в другому — після співвідносних слів. Якщо співвідносне слово належить до головної частини, на нього завжди падає логічний наголос (Мабуть, тому, що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке…(Марко Вовчок) ― Усе свіже, зелене та яре, тому що село коло річки).

Підрядні мети, умовні, допустові, наслідкові

Підрядні мети вказують, з якою метою відбувається дія, про яку говориться в головному реченні, і відповідають на питання з якою метою? для чого? навіщо? Вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучників щоб (аби), для того щоб, з тим щоб.

Складені сполучники в обставинних мети, як і в обставинних причини, можуть повністю належати до підрядної частини або розчленовуватися. При розчленуванні цих сполучників слова для того, з тим є співвідносними, а на сполучник щоб падає логічний наголос. У першому випадку кома ставиться перед сполучником, а в другому — після співвідносних слів (Я прийшла сюди для того, щоб поговорити з Вами, а не сперечатися).

Підрядні умовні вказують на умову, за якої можливе те, про що йдеться в головному реченні. Вони відповідають на питання за якої умови? і приєднуються до головного речення за допомогою сполучників якщо, коли, якби, як, аби, тільки б. Коли підрядне умови стоїть перед головним реченням, то між ними можуть також стояти сполучники то й, і (Як нема чого їсти, то й святий забунтує… (В. Винниченко)).

Підрядні допустові вказують на умову, незважаючи на яку або всупереч якій відбувається дія в головному реченні, і відповідають на питання незважаючи на що? Вони приєднуються до головного речення сполучниками хоч, дарма що, як не, хай, хоча, незважаючи на те що. Коли підрядне допустове речення стоїть перед головним, то між реченнями можуть бути протиставні сполучники а, але, проте, зате, однак (Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче (І. Нечуй-Левицький)).

Підрядні наслідкові вказують на наслідок того, про що йдеться в головному реченні. Вони не відповідають на питання, завжди стоять після головного речення і приєднуються до нього сполучником так що (Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський)).

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі

Сертифікати