Загадки

ukr lit 5

Загадки – це давній жанр усної народної творчості, популярний в усі часи. Загадування та відгадування загадок завжди приносило велике задоволення дітям. Загадки змушують мислити, напружувати мозок, шукати відповіді. Вони допомагають побачити різні явища, якості, речі та процеси з нового боку, помічати спільні риси в несхожих, здавалось би, об’єктів.

Розгадування загадок розвиває одразу декілька видів мислення людини – логічне, асоціативне, образне. З точки зору психології, загадки навчають думати, закладають в процес мислення готові алгоритми проведення аналізу інформації на автоматі, без свідомих зусиль з нашого боку. 

Загадки бувають не лише народні, але й авторські, складені певними людьми. З плином часу в нашому житті з’являються нові явища та речі як-от наприклад, мобільний телефон чи спілкування в соціальних сітях, а якісь поняття застарівають та втрачають впізнаваність. Тому з’являється потреба і в сучасних загадках, з новими невідомими чи новими способами образного описання предметів.

Загадки можуть бути прозові та римовані, короткі та розгорнуті, з відповіддю в останньому слові, що римується з попереднім рядком. Це залежить від призначення певної загадки, можливості образного «шифрування» відгадки, просто бажанням автора. Римовані загадки, відгадкою в яких є останнє слово, добре підходить для ігор та конкурсів, в яких діти приймають участь гуртом та відповідають хором.

Ні світ, ні зоря
Проснувшись,
Пішов із двора
Зігнувшися.
Не сам пішов –
А ще двох підчепив.
Як воду знайшов,
То обох утопив.

(Коромисло з відрами)

 

Верхи сідаю,
На кому – не знаю,
Знайомого побачу –
Донизу поскачу.

(Шапка)

Що воно за свинка?
Невеличкий зріст,
Із заліза спинка,
Із конопель хвіст?

(Голка та нитка).

 

Покочуся на поміст,
Залишивши довгий хвіст.
Хто за хвіст хапоне –
Той покотить ще мене.

(Клубок)

 

Мав спочатку я клинець,
Розгорнув – зробив млинець.
Линув дощ, дзюрчить вода.
Під млинцем я – не біда!

(Парасолька)

 

Товстенький бичок
Обсмалений бочок
На вогні весь вік чорніє,
А ніхто не пожаліє.

(Казанок)

 

У зеленим зіллі
Виросли дівчатка –
Вії у них білі,
Золоті очатка.

(Ромашки)

 

Сидить пані на горбку
У червонім каптурку,
Хто не пройде – спинить крок,
Щоб зірвати каптурок.

(Суниця)

 

Виростає шкода
На кінці города,
Хто до неї доторкнеться,
Як ужалений
Сахнеться.

(Кропива)

 

Сидить Фрося,
Розпустивши волосся,
Хто не мине –
Той скубоне.

(Зелена цибуля)

 

Ну й нахабна птиця,
Що літає в хаті –
Навіть на боїться
Вам на ніс сідати!

(Муха)

 

Сімсот сімдесят
І сім теслярів
Збудували собі дім
Без даху,
Без кутів.

(Мурашник)

 

Вночі на лузі –
Гляньте ви!
Сивко пасеться
Без трави.

(Туман)

Сито не сито,
Руками не вито,
Пряжа не пряжа –
Хто знає, той і скаже.

(Павутиння)

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі