Дрозд Володимир

ukr lit 8Володимир Дрозд - переможець численних літературних конкурсів. Лауреат премії ім. А.Головка, Державної премії України ім. Т.Шевченка (1992), міжнародної премії фундації Антоновичів. Нагороджений ордером (Знак Пошани) (1989), Орденом Князя Ярослава Мудрого V ст. (08.1999).

 

 

 

drozdНародився у с. Петрушин Чернігівського району Чернігівської області в сім'ї колгоспників. Освіта вища. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка (1968). Працював у редакції Олишівської райгазети „Голос колгоспника", обласної молодіжної газети „Комсомолець Чернігівщини", республіканських газет „Літературна Україна", „Молодь України", у видавництві „Радянський письменник". Член Спілки письменників України (з 1962). У 1963-1966 рр. - служба в армії. У 1982-1985 рр. - головний редактор журналу „Київ". З 1992 р. - голова літфонду України; заступник голови Спілки письменників України.

Автор книжок оповідань і повістей „Люблю сині зорі" (1962), „Парость" (1966), „Маслини" (1969), „Семирозум. Маслини" (1967), „Білий кінь Шептало" (1969), „Ирій" (1974), „Люди на землі" (1976), „Ніч у вересні" (1980), „Земля під копитами" (1981), „Три чарівні перлини" (1981), „Крик птаха у сутінках" (1982), „Самотній вовк. Балада про Сластьона" (1983), „Музей живого письменника, або моя довга дорога в ринок: Повість-шоу" (1994); романів „Катастрофа" (1969), „Добра вість" (1971), „Ритм життя" (1974), „Дорога до матері" (1978), „Люди на землі" (1976), „Інна Сіверська, суддя" (1985), „Спектакль" (1985), „Новосілля" (1987), „Листя землі: Книга доль і днів минущих" (1992), „Злий дух. Із житієм. Пришестя" (1999) та інших.

Його дружина Ірина Жиленко 


Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі