7 грудня в Тернополі відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція: «Депортація українців Польщі: науковий та суспільно-політичний дискурси, історична пам’ять».
З вітальним словом виступили Богдан Буяк, доктор філософських наук, професор ТНПУ ім. В.Гнатюка, представник міськради Шумада Віктор, декан історичного факультету ТНПУ ім. В.Гнатюка Володимир Місько, який згадав про те, що і його родина була депортована в післявоєнні роки. Микола Литвин повідомив про складні польсько-українські відносини, що існують в теперішній час.
Затамувавши подих, учасники конференції слухали привітальне слово О.Венгриновича, який згадав про надскладний шлях, що подолали лемки в ті жахливі часи. «Те, що сьогодні ми проводимо конференцію, говорить про те, що ми існуємо, що є ще багато питань, які потрібно вирішити.»,- це слова, що стали основною тезою даного заходу.
Пленарне засідання розпочав Володимир Кіцак, кандидат історичних наук, доцент кафедри стародавньої та середньовічної історії ТНПУ ім. В.Гнатюка, з доповіддю «Становлення західного кордону СРСР та депортація українців у міжнародній політиці в середині ХХст.». Трагедія переселення безпосередньо торкнулася і його родину.
Іван Зуляк, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри стародавньої та середньовічної історії ТНПУ ім. В.Гнатюка, виступив з доповіддю на тему «Угода між урядом УРСР та ПКНВ про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР» (9 вересня 1944 р.): умови, соціальний, економічний та ідеологічний підтекст.
Доктор історичних наук, професор, директор Інституту українознавства ім. І.Крипякевича НАН України, голова україно-польської історичної комісії НАН України, м. Львів Микола Литвин у своїй доповіді: «Операція «Вісла»1947 р.: депортація українців з ознаками етноциду» звернув увагу на проблеми у відносинах України та Польщі як в минулому так і в сучасному сприйнятті історичних подій. Доповідач зачитав свідчення депортованих про поневіряння пов’язані з переселенням (непристосовані вагони), про розселення вже на теренах сучасної України (заборона перевищення 10% порогу скупчення на певній території), відсутність належних умов для проживання (нерідко багатодітні сім’ї поселяли в хати без вікон та дверей).
Вже «сучасний» переселенець з Луганська, кандидат історичних наук, науковий співробітник НБУВ Дмитро Байкевич у своїй доповіді «Русифікація та депортація: взаємозв’язок і взаємотрагедія» порушив питання історичної пам’яті лемків, зокрема такого неоднозначного питання історії як явища москвофільства на теренах України.
Микола Кучерепа, нащадок депортованих, кандидат історичних наук, професор Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, м.Луцьк, у своїй доповіді: «Суспільно-політична ситуація у Волинській області (1944-1950-ті рр.)» розповів про ситуацію в якій опинилися переселенці у Волинській області у 1944-50рр.
Олександр Венгринович, голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» м. Тернопіль, заступник голови Всеукраїнського товариства, нагадав присутнім історію Лемківщини, її видатних особистостей, трагічні події переселення. Доповідач стверджував, що депортація – це геноцид супроти українців, частиною якого є лемки, і лише детальне вивчення, введення поняття «інституту малої батьківщини» в кожній родині допоможе нашими потомкам зберегти традиції, мову, історію своїх предків.
Інші доповідачі порушували питання депортації українців Польщі, зачитували велику кількість свідчень про ті часи.
Присутні лемки Роговський Р.В., Коруч В.М., Войтович Б.М., Комара І.С. та ін., що були свідками депортації, та студенти історичного факультету уважно слухали доповіді та спогади учасників конференції .
Після закінчення конференції та «круглого столу» на тему «Суспільно-політичні та етнокультурні наслідки депортації українців 1944-1951рр.» усі охочі поїхали до Лемківської церкви Вознесіння Господнього та до пам’ятника жертвам депортації.
