Іванна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 року в селі Денисів Козівського району, в сім’ї вчителя. Коли їй виповнилося чотири роки, померла мати. (Більше про біографію Іванни Блажкевич можна дізнатися за посиланням)
Вчилася спочатку в початковій школі рідного села, далі в Тернопільській відділковій школі. Потім екстерном здала екзамени у Львівській семінарії на вчительський диплом. Відтоді довгі роки працювала вчителькою в Івано-Франківській і Тернопільській областях.
З 20 років одна за одною виходять книжки Іванни Блажкевич для дітей. Це оповідання, вірші, п’єси:
|
1920 |
“Святий Миколай в 1920 році”; |
|
1923 |
“Тарас у дяка”; |
|
1924 |
“Діло в честь Тараса”, “Вертеп”; |
|
1928 |
“Мила книжечка”; |
|
1929 |
“Пушистий король”; |
|
1931 |
“У мамин день”; |
|
1936 |
“Івась - характерник”; |
|
1937 |
“Оповідання”; |
|
1958 |
“Подоляночка”; |
|
1971 |
“Прилетів лелека”; |
|
|
|
Померла 2 березня 1976 року в селі Денисові, де й похована.
Чи є в світі що солодше?
Чи є в світі що солодше, Як мамині очі, Які зорять за дітками, Як вдень, так і вночі? Чи є в світі що любіше, Як мамині руки: Що працюють для дитини Щиро - без принуки? Чи є в світі що щиріше, Як серденько мами: Яке б'ється для діточок, Аж ляже до ями? Чи є в світі що дорожче, Як мама кохана, Що працює для дитинки До ночі від рана? |
Богданко
Хоч Богданко наш ніколи Не ходив іще до школи, А вже пише і малює. Цілий день він щось майструє. Може з дерева за мить Гарну іграшку зробить: І сопілочку, й візок, І санчата, й батіжок, Часом клеїть залюбки Паперові вітрячки. З глини ліпить він горнята, Мисочки і пташенята. Золоті в Богданка руки — Все він робить без принуки. Щоб даремно не сидіти, Спробуй ти таке зробити. |
|
Величаєм Тебе, Мамо
Величаєм Тебе, Мамо, В ту святочну днину – За Твій труд і за старання Пильні без упину. Величаєм за ту працю, Яку мама мала, Нім дитинка від колиски На ніженьки стала. Величаєм за сей догляд Пильний, невсипущий, Щоб собі що не накоїв Син непосидющий. Величаєм за ті скорбні Недоспані ночі, Як недуга заглянула Дитинятку в очі. Величаєм за опіку У життя ззарання І за те перед Тобою Клонимось в пошані! |
До школи
Як лелеки збиралися Від нас відлітати, Почала нам матусенька Про школу казати. Защеміло Павлусеве Маленьке серденько, Що пропала вже свобода Дитяча швиденько. Та як неня обіцяла Купить зошит, книжку, - Вмить з’явилася усмішка На хлоп’ячім личку... Важко воно справді буде Раненько вставати, Та нічого не порадиш, Треба привикати.
|