9 вересня 1944 року відбулося підписання Люблінської угоди «Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». В Тернополі сьогодні відбувся молебень, присвячений цій сумній даті. 

Відразу після підписання угоди з 15 жовтня до  31 грудня 1944 р. депортації носили певний відбиток добровільності. Однак польські офіційні власті одразу ж почали продукувати укази й постанови, спрямовані на те, щоб примусити українців до виселення: були закриті українські школи, церкви масово передавали римо-католикам, адміністрація комплектувалась виключно з поляків. Спочатку була помітна тенденція до зростання кількості бажаючих виїхати, проте із наближенням зими заяви на виїзд перестали поступати. Пояснюється це небажанням людей вирушати в дорогу під час зимових холодів та низькою активністю польського підпілля, яке була домінантою у “заохоченні” українців на виїзд. Найінтенсивніше проходив прийом заяв на півночі Закерзоння (хотіли виїхати до 90 % українських родин). На півдні таких майже не було. До кінця року виїхало 28589 чол.