Замок Данноттар – середньовічний шотландський замок, що височить на 50-метровій скелі і протягом століть змушує людей захоплюватися ним і милуватися, а його розташування та архітектура щоразу нагадують про його могутність.

Вважається, що назва замку була взята з мови піктів, де є слово "dun", яке перекладається як "зміцнення, фортеця". (Одними з найдавніших і найзагадковіших народів Шотландії є пікти. Науковці пишуть, що все їхнє тіло було з татуюваннями, щоб налякати своїх ворогів).

Скеля, на якій стоїть замок, ніби спеціально виросла тут у морі для того, щоб замок Данноттар був неприступною фортецею Шотландії. Замок був добре захищений та потрапити до нього було дуже складно. Було всього два шляхи: один через добре захований у поглибленні скелі центральний вхід замку і другий крутою вузькою стежкою, яка вела до потаємного входу печерами.

Ще перші поселення тут зрозуміли, що це ідеальне місце для захисних конструкцій і тому протягом століть зводили на неприступній скелі свої укріплення.

На початку V століття на ці землі прибуває перший християнський єпископ Святий Нініан, щоб переконати піктів перейти до християнської віри. Єпископ спорудив собі на скелі невелику каплицю, приблизно на тому місці, де зараз знаходиться замок Данноттар. Є відомості про те, що в 680 році ворожі племена намагалися захопити замок і деякий час брали в облогу його. Більше того, історики вважають, що саме на околицях замку Данноттар у 900 році відбулася битва між шотландським королем Дональдом II та вікінгами, скандинавськими мореплавцями.

З початку XII століття замок Данноттар все частіше з'являється на сторінках різних літописів та хронік. У 1276 році на місці каплиці Святого Нініана зводиться християнська церква, але в 1297 вона була захоплена Вільямом Уоллесом, шотландським лицарем, воєначальником і ватажком шотландців у війні Шотландії за незалежність від Англії. Він наказує підпалити церкву разом із англійським гарнізоном, що сховався всередині.

У 1336 році замок Данноттар знову потрапив до рук англійців. Поки замок перебував у руках королівського престолу, іноді його відвідував король Едуард III. Незабаром Данноттар був відвойований і знову повернувся шотландцям, і це все завдяки діям пана Ендрю Мюррея. Наприкінці XIV століття у замку з'явився новий господар – сер Вільям Кіт. Він вирішує перебудувати замок, зносить старі перші дерев'яні будівлі та зводить на цьому місці замок із каменю.

1531 року шотландський король Яків V дарує замок Данноттар одному з лорд-маршалів Шотландії. Замок двічі відвідувала королева Шотландії Марія Стюарт та король Яків VI. 

У 1580-1650 роках замок знову перебудовують, і він змінюється просто кардинально. Тепер це не похмура середньовічна фортеця, а багатий шикарний королівський палац, який зовсім не втратив своєї сили і готовий повністю захищати мешканців і гостей замку.

У травні 1652 року замок Данноттар був єдиною фортецею Шотландії, яка продовжувала служити вірність королю Карлу II і підтримувала його у боротьбі з Кромвелем. Олівер Кромвель дуже хотів захопити замок Данноттар. Для цього було кілька причин, одна з них те, що в Данноттар зберігали всі королівські регалії, а також тут знаходилися особисті папери короля Карла II.

Кромвель тримав в облозі замок і тільки після восьмимісячної облоги замок здали, оскільки його охороняли всього 70 осіб. Яким же було розчарування загарбника, коли було виявлено, що основні комори замку були порожні. Кромвель був дуже розумним, але вірні піддані короля змогли його обхитрувати. Особисті документи короля винесла під одягом одна з мешканок замку, а ще одна жінка, вдавши, що прямує набирати морські водорості, спустилася стежкою до моря і надійно сховала дорогоцінні реліквії монархів під підлогою невеликої парафіяльної церкви. Там вони зберігалися дуже довгий час.

Один із найстрашніших моментів замку Данноттар був у травні 1685 року. Тоді 170 ув'язнених у замку ковенантерів (125 чоловіків та 45 жінок) було поміщено у підземелля. Багато хто з них помер від голоду, виснаження або хвороб, частина була вбита при спробі до втечі, тих, хто вижив вивезли в колонії, де всі померли від теж голоду і невідомих хвороб.

(Ковентатері - прибічники «Національного ковенанту» 1638 року, маніфесту шотландського національного руху на захист пресвітеріанської церкви. Рух ковенанторів швидко набув загально шотландського характеру, а у політичному сенсі став носієм ідеї обмеження королівської влади.

У 1715 році десятий лорд-маршал Шотландії, тоді власник замку Данноттар перейшов на бік якобітів. Коли повстання було придушене, він був засуджений за зраду королю, пізніше помилували його, але нічого вже не можна було змінити. Усі землі, замок та стан графа, все було конфісковано та продано. Замок Данноттар довго не залишався без власника, через якийсь час його викуповує Йоркська Будівельна компанія. Нові власникт  вивозять із замку все, що тільки можна вивезти.

Могутній королівський замок Данноттар прийшов у запустіння, почав руйнуватися і занепадати. Це тривало б і далі, якби 1925 року на нього не звернула своєї уваги віконтеса Коудрей. Вона почала рятувати та відновлювати замок, було проведено безліч ремонтних робіт та повну реставрацію замку. Сім'я Коудрей досі володіє замком Данноттар.