7 листопада виповнюється 80 років з дня народження Миколи Вінграновського.
Микола Степанович народився 7 листопада 1936 року в селі Богополі (тепер у складі міста Первомайськ) на Миколаївщині. Закінчивши 1955 року сільську середню школу, навчався в Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторському відділенні. Нa особисте запрошення видатного кінорежисера і письменника О. Довженка Вінграновський вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії у Москві, який закінчив 1960 року. Працював кінорежисером на Київській кіностудії їм. О. Довженка.
Перші поетичні публікації Вінграновського з'явилися 1957 року. У квітні 1961 року «Літературна газета» опублікувала велику добірку його творів. Наступного року побачила світ перша книжка Вінграновського «Атомні прелюди». Етапами творчого зростання стали для нього збірки «Сто поезій» (1967) та «Поезії» (1971). У 80-х роках вийшли книжки «На срібнім березі» (1982), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1981).
Важливою подією в українському літературному житті стала поява книжки інтимної лірики Вінграновського «Цю жінку я люблю» (1990), яка відкривалася віршем «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» Пізніше вийшли збірки поета «З обійманих тобою днів» (1993) та «Любове, не прощавай!» (1997). Він також відомий читачеві як автор творів для дітей.
Помер Микола Вінграновський 26 травня 2004 року.
Сеньйорито акаціє, добрий вечір
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче
І солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости,
І сказав я — ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь...
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір..
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, Ви і осінній я...