Перше враження про людину складається з того, наскільки щиро і привітно вона вітається. Наше враження може бути хибним, але, незважаючи на логіку, люди підсвідомо орієнтуються на свої почуття під час привітання, тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди привітно.

Поганий настрій не слід поширювати на інших людей, оскільки можна наразитися на зустрічну неприхильність. Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні вибрати доречну форму привітання чи прощання. Вибір вітального виразу залежить від часу його вживання. Вранці обов’язково: «Добрий ранок!» або «Доброго ранку!», «З добрим ранком  вас!», «Доброго ранку, колего!». Удень – «Добрий день!» або «Доброго дня!», «Добридень!». Ввечері знадобиться: «Добрий вечір!» або «Вечір добрий!».

В українців поширеним є вітання «Здраствуйте!». У розмовній мові доречними будуть: «Здоров!», «Здоров був!», «Доброго здоров’я!», «Моє шанування!», «Вітаю вас!», «Радий вітати Вас!», «Привіт!».

Прощальним висловом «До зустрічі!», що може також конкретизуватися часом і місцем майбутньої зустрічі: «До завтра!».

Іноді людям доводиться вийти кудись ненадовго (на роботі). У таких випадках кажуть: «Я з вами не прощаюсь!», «Я не надовго!», «Ми ще побачимось!», «Я ще побачусь сьогодні з Вами!»

Прощаючись перед сном традиційно кажуть: «Доброї ночі!», «Добраніч!», «На добраніч!», «Гарних снів!».

Вживається в сучасній українській мові й своєрідні прощання-побажання: «Всього доброго!», «Всього Вам доброго!», «Всього найкращого!», «На все добре!», «Бувайте здорові!»

Прощаючись, за звичаєм подають руку, а близьких людей, рідних – цілують.