Наталена Королева народилася 3 березня 1888 р. в с. Сан-Педро де Карденья, біля м. Бургоса, що у Північній Іспанії. Повне її ім’я, за старовинним іспанським звичаєм, Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена. Мати письменниці — Марія Клара де Кастро Лачерда Медінаселі — походила зі старовинного кастильського роду, батько — граф Адріан-Юрій — шляхтич зі старовинного роду Дуніних-Борковських.
Мама дівчинки померла через 5 годин після її появи на світ, а вражений цією подією батько не захотів бачити доньки і як учений-ентомолог та член Паризької академії наук подався в тривалі наукові мандри по Цейлону, Індії та Африці. Близько 17 років вона не бачила свого батька.
П’ять перших років життя вона провела на Волині, у маєтку бабусі Теофілі з роду Домонтовичів, і тут уперше почула українську мову й пісні.
Наталена виховувалася в монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях майже дванадцять років. Там вона вивчала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи. Часто вона бувала у своїх іспанських родичів, вчилася їздити верхи, фехтувати, стріляти.
Наталена знала 9 іноземних мов — іспанську, французьку, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства пам’ятала українську й польську. В сім’ї розмовною була французька.
В той період батько одружився вдруге, оселився в Києві, і мачуха Наталени захотіла, щоб дівчина далі здобувала освіту саме там. 17-літня Наталена вступила до Інституту шляхетних дівчат, який закінчила через 2 роки.
Після закінчення інституту Наталена з мачухою поїхала до Петербурга, де її хотіли вигідно видати заміж за гусара російської армії. Наталена у відповідь — вступила до французького Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом укладала контракт із паризьким Theatre Gymnase, що гастролював тоді у столиці. Та через слабке здоров’я покинула театр і виїхала на лікування спочатку до Закавказзя, а згодом — у Західну Європу. Перебуваючи в Іспанії, Італії, Франції, Наталена знову прилучилася до театрального мистецтва, виступаючи в оперних театрах Парижа та Венеції, де виконувала партію Кармен в опері Ж. Бізе.
Мала три дипломи про вищу освіту – археології й малярства (після вишів Петербурга) та медицини, яку вивчала в Парижі. Крім того, співала в професійних оперних трупах того ж Петербурга, Парижа, Києва, Венеції.
Наталена брала уроки музики в Миколи Лисенка. На пам’ять він подарував їй невеличку музичну мініатюру «Зоря з місяцем» з надписом: «Моїй учениці».
Як археолог брала участь у розкопках легендарної Помпеї, Десятинної церкви в Києві.
Наталена відвідувала лекції в Академії мистецтв, одержавши диплом «вільного художника», мала свої художні виставки в Петербурзі та Варшаві.
З 1909 р. почала систематично виступати з художніми творами та науковими статтями у французьких літературних і наукових журналах.
Перша світова війна застала Н. Королеву в Києві: її покликав тяжко хворий батько, який невдовзі помер. Через Товариство Червоного Хреста вона стала сестрою милосердя в російській армії. Майже три роки пробула на війні, тричі була поранена, одержала солдатський хрест «За хоробрість».
Під час війни доля звела її з перським князем Іскандером Гакгаманішем ібн Курушем, який був командиром так званої Дикої дивізії. Вони одружилися та виїхали до Варшави. Але вже через півроку Наталена стала вдовою — князь Іскандер загинув на фронті. Втративши чоловіка, вона повернулася до Києва. Зупинилась у мачухи, разом з якою записалася до групи чеських репатріантів. На шляху до Чехії вони заїхали до містечка Красне, біля Львова, до мачушиних родичів — це був грудень 1919 р. Але тут мачуха захворіла й померла. Наталена подалася до Чехії вже сама
У Празі вона зустрілася з українським письменником і видавцем Василем Королевим-Старим. Вони одружилися, придбали скромний будиночок на околиці містечка Мельник біля Праги. Тут і прожили до кінця днів своїх.
Її творчий дебют відбувся 192І р. — в українській газеті «Воля» (м. Відень) було надруковано оповідання «Гріх (З пам’ятної книжки)»
Після Другої світової війни, залишившись без засобів до існування. Наталена Королева давала приватні уроки французької та іспанської мов. Працювала на невеликому підприємстві, де плела кошики, розсипала крупи у мішечки.
У 1958 р. Н. Королева завершила роботу над повістю «Шляхами і стежками життя».
Померла Н. Королева 1 липня 1966 р. Поховали її на цвинтарі у Чехії, в містечку Мельник.
У 1966 р.. уже після смерті Н. Королевої, вийшла друком книжка вибраного «Сон тіні. 1313», видана завдяки старанням празького професора О. Зілинського. Письменниця встигла побачити лише макет видання.