Народився Володимир Павлович Вихрущ 4 березня 1934 р. у с. Августівці Козівського району в селянській родині. Навчався в Конюхівській семирічній школі, у 1952 р. закінчив Львівський фінансово-кредитний технікум. Навчався в Одеському кредитно-економічному інституті (закінчив 1959), Інституті управління (м. Москва), Інституті менеджменту (м. Київ), закінчив аспірантуру. 

1991-го захистив докторську дисертацію на тему: «Проблеми регулювання економічного і соціального розвитку регіонів в умовах переходу до ринкових відносин». Працював завідувачем відділу в районній газеті, головою колгоспу, завідувачем Заліщицького райфінвідділу, деканом факультету Тернопільського фінансово-економічного інституту, заступником голови облвиконкому. Став кандидатом, доктором економічних наук і, зрештою, за нових соціальнополітичних умов перейшов на наукову роботу як професор ТАНГу, завідувач кафедри економіки підприємств і корпорацій.

В. Вихрущ – автор понад 100 наукових праць, багатьох монографій, навчальних посібників. Його твори дихають патріотизмом, ліричністю та захоплюють щирістю думки, синівською любов’ю до рідних оберегів, свого суттєвого національного, яке йому передалося генетично від рідних коренів українського родоводу.

Ще з дошкільного віку Володимир Павлович писав вірші. У квітні 1972 р. з’явилася друком у Києві його перша поетична книжка. Мала вона назву не гучну – «Барви сонця», та й художнє оформлення не вельми оригінальне: на обкладинці кремезне дерево з цупким пагіллям, наче прикривало крихітну пташину. Відтоді регулярно, через кожні два-три роки, не юний вже автор, знаний на Тернопіллі економіст, виходив на люди з новими книжками поезій.

Їхні назви поступово виявляли для читачів не тільки уподобання поета, тематичні домінанти творчості, а й рух, динаміку часу. Пізніше вийшли збірки: «Утверджую день» (1975), «Чебрець» (1977), «Веління серця» (1979), «Подих весни» (1980), «Поезії» (1982), «На крилах любові» (1984), «Вірші та поеми» (1986), «Полум’я калини» (1988), «Серпень душі моєї» (1990), «Мамина світлиця» (1991), «Світло душі» (1991) та ін.

Епохальний злам в історії прямування українців до незалежної держави позначений у літературній творчості професійного економіста оприлюдненням книжки «Шлях до волі», яку присвячено 50-літтю Української повстанської армії.

Славетний автор численних рубаїв свого часу писав:

У слави також є межа;

І скільки б нею не втішавсь,

Відвіє час суху полову –

Нема з чого спекти коржа.

Володимир Вихрущ ніколи не був марнославний. Усе, про що писав, – пережив, відчув і розумів, а отже, посіяв і зібрав для нащадків зерно, з якого можна заживати на віки потомні. Видання томика «Вибраного» з поетичної спадщини Вихруща мало б стати отією символічною хлібиною, про яку так образно й в той же час промовисто написав поет у 1998 р., за рік до смерті, оглядаючи пережите й даючи звіт собі самому та своєму народові перед мандрівкою у вічність.

Володимир Павлович – автор багатьох популярних пісень, музику до яких написали відомі композитори: Микола Колеса, Юрій Мейтус, Володимир Верменич, Мирослав Скорик, Анатолій Горчинський та ін. Пісні на слова нашого земляка видано окремими книжками: «Пісні барвінкового краю» (1983), «Нема кращої землі, як наша рідна Україна» (Австралія, 1991), «Рідна сторона» (1994), «Кроком, руш» (1995), «З Україною в серці» (1996), «Троянди на мечах» (1998).

Володимир Вихрущ – лауреат літературних премій ім. братів Лепких та ім. Іванни Блажкевич. А з ініціативи обласної ради профспілок у 2001 році засновано обласну премію в галузі літератури ім. Володимира Вихруща. Лауреатами премії стали: 2001 р. – О. Герман; 2002 р. – В. Присяжний. Дипломанти: 2001 р. – Є. Зозуляк, В. Кравчук; 2002 р. – В. Барна, В. Колінко, Б. Мельничук, С. Тетерук.

Використана література:

1. З Україною в серці : метод.-бібліогр. поради / підгот. С. Юрчик ; ред.: О. Раскіна. — Т., 2009. — 32 с.

Рідна хата  

Хоч сторона моя багата,
Красива квітами й людьми,
Найкраща в світі — рідна хата
Під ясеновими крильми.

У ній тепло, і очі мами,
І доброта її руки,
А над смутними образами
Горять барвисті рушники.

Тут батьків труд і труд матусі,
Поліття чесне, не рясне,
А хліб домашній на обрусі —
Неначе сонце весняне.

Йдемо додолу, як на свято,
Любуємося ворітьми:
Найкраща в світі рідна хата
Під ясеновими крильми.

Володимир Вихрущ