Народився Володимир Шашкевич 7 квітня 1839 року в с. Нестаничі, що на Львівщині в родині зачинателя нової української літератури в Галичині Маркіяна Шашкевича, котрий працював священиком місцевої церкви. Згадуючи у автобіографії про батька, Володимир Маркіянович відзначав його виховний вплив на нащадків, зауваживши, що “отець, хоча й любив вельми свою дітвору, так не лишив багато волі мені старшому й скоро заставив до молитви і науки”.
Перед своїм висвяченням Маркіян Шашкевич одружився в лютому 1838 року з Юлією, донькою о. Теодора Крушинського (1785–1866), пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Деревня на Жовківщині. Мати Юлії – Катерина походила з шляхетської та священичої родини Янкевичів.
У 1838 року отця Маркіяна призначають адміністратором церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нестаничах Радехівського деканату. До парафії належало тоді до 500 греко-католиків. За плебанію була стара хата зі солом’яною стріхою. Тож отцеві було вельми сутужно. У Нестаничах у подружжя народився син Володимир.
У грудні 1842 року Юлія народила сина Святослава, який помер, не проживши й року. Це вже було у селі Новосілки Ліські Кам’янко-Струмилівського деканату, куди перевели о. Маркіяна парохом дерев’яної церкви Св. Миколая у 1841 року. Тут хворий на сухоти поет-священик помер 7 червня 1843 року.
Після смерті о. Маркіяна його дружина з сином перебралася до о. Теодора Крушинського у с. Деревня. Тут Володимир навчався читати і писати по-польськи й по-руськи. Як він потім згадував, дід "усіх заставляв до руської азбуки. В родині підтримувалась традиція сімейних читань, так читали "Тараса Бульбу", часописи "Галицька Зоря" та "Вісник'', які передплачував Теодор Крушинський".
У 1851–1859 рр. Володимир Шашкевич навчався у Львові в гімназії, а 1861 року вступив на правничий відділ Львівського університету. Молодий гімназист писав вірші, які вперше були опубліковані в літературному альманасі "Зоря Галицька" у 1860 році.
4 січня 1862 року Володимир Шашкевич читав свою поезію на урочистостях з нагоди створення товариства "Руська бесіда". Цей вірш з приміткою "Нехай и ваші люде знають, які гарні вірші у насъ виголошуются" переслав професор Львівського університету Яків Головацький до Санкт-Перебурга, де його надрукували у липні того року в українському часописі "Основа".
На початку 1860-х років Володимир Шашкевич став знаковою постаттю покоління "Молодої Русі", молоді народовці поширювали в Галичині українську національну ідентичність, літературний культ Т.Шевченка, історичну пам’ять про запорозьке козацтво, послідовно орієнтуючись на новочасну українську культуру, яка розвивалася на Наддніпрянщині. Прикметно, що поруч з Т.Шевченком народовці 1860-х років вважали своїм ідейним патроном і Маркіяна Шашкевича...
У 1863 р. вийшла друком збірка поезій В.Шашкевича "Зільник", до якої увійшли 20 поезій, поема "Черна, княжна чернігівська" і декілька перекладів.
Літературно-науковий тижневик "Вечерниці" був першим друкованим органом галицьких народовців. Від 1 лютого 1862 року його редактором був Федір Заревич, а з лютого 1863 р. – В.Шашкевич. Часопис виходив до 15 червня 1863 року. Всього вийшло 60 чисел. Хоча часопис виходив народною мовою, він використовував ще етимологічний часопис. Але окремі статті друкували вже фонетичним правописом Пантелеймона Куліша – "кулішівкою".
На початку 1866 року В.Шашкевич створив власний часопис "Русалка", але вже в квітні того року він припинив існування через брак коштів. Не маючи засобів для життя та праці В.Шашкевич переїхав до Деревні. Жив деякий час у Великих Мостах.
В.Шашкевич став також членом заснованого 1868 року товариства "Просвіта", для якого він редагував читанки для народу. З вересня 1872 р. став Шашкевич фінансовим урядником у Тернополі, а з лютого 1874 р. – в Коломиї. Відтак його перевели до Тарнова в західній частині Королівства Ґаліції та Володимирії. Разом з ним їздила його мати.
Після переходу на пенсію В.Шашкевич повернувся 1883 року до Львова, де й помер 16 лютого 1885 року. Мати пережила свого сина на 11 років. Померла Юлія Шашкевич з Крушинських 4 жовтня 1896 року. Її поховали біля Маркіяна Шашкевича на Личаківському цвинтарі у Львові. До цієї могили перепоховали 1908 року прах Володимира Шашкевича.
Світлина Володимира Шашкевича стала художникам моделлю для створення образу його батька – Маркіяна Шашкевича.
Художня спадщина літератора – невелика: низка віршів, оповідань, перекладів поезій Гейне, віршована казка “Зробок”, драми “Сила любові” (втрачена), “Тимко Хмельницький” (не закінчена). Інколи згадують уривок поезії "Не чужого ми бажаєм" з упорядкованої Іваном Франком 1903 року "Антольоґії української лірики від смерти Шевченка" – "Акорди".