Шевченко Йосип Варфоломійович (псевдонім - І.Гріненко) - український поет і перекладач, син Варфоломія Григоровича Шевченка, племінник Тараса Григоровича Шевченка.
Йосип Шевченко народився 4 (16) квітня 1854 року в м.Корсунь (тепер – м.Корсунь-Шевченківський Черкаської області). У 1859 році родину Варфоломія Шевченка відвідав Тарас Шевченко, який після заслання приїздив в Україну. Тарас Шевченко дуже полюбив дітей свого дядька, особливо Йосипа. Майже в кожному листі він згадував його. Гостюючи, Тарас брав малого Йосипа на етюди. Спілкування з Шевченком назавжди закарбувалося в пам’яті хлопця і, можливо, тому він згодом почав писати вірші. Йосип був на похороні Тараса Шевченка на Чернечiй горi у 1861 роцi.
У 1872 році за протекцією Миколи Новицького – друга Тараса Шевченка, офіцера і викладача училища – Йосип Шевченко став курсантом Єлисаветградського кавалерійського юнкерського училища (Кропивницький). Під час навчання в училищі (1872-1874) Йосип входив до літературного гуртка братів Тобілевичів. Найбільше товаришував зi своїм ровесником Миколою Садовським. Пiд керiвництвом Iвана Саксаганського талановита молодь почала перекладати Гоголя. Гурток видавав газету, спiвробiтниками якої були Панас і Микола Саксаганськi, Грабенко, Дяченко і Йосип Шевченко. У 1875 році Йосип узяв участь у постановці «Вечорниць» П.Ніщинського (до драми Т.Шевченка «Назар Стодоля») на сцені Єлисаветградського громадського зібрання разом із автором «Вечорниць» та майбутніми корифеями українського театру М.Кропивницьким, І.Карпенко-Карим, М.Садовським, М.Садовською-Барілотті.
Йосип Шевченко мав також літературні здібності. В Єлисаветграді він написав і підготував до друку збірку поезій «Дещо із перекладів і самостійних творів». Книга була надрукована під псевдонімом І.Гріненко, тому що керівництво юнкерського училища не підтримувало літературну діяльність своїх вихованців. У книзі — 9 переспівів і 21 власних творів. Книжка дозволена в світ одеською цензурою 27 березня 1875 року. Збірка коштувала 30 копійок і мала тираж 1200 примірників. Перша поезія «На старості літ» присвячена батькові автора — Варфоломію Григоровичу Шевченку. Мiж тим, батько Йосипа i товариство поширення грамотності й ремесел фінансували його збiрку поезiй. На превеликий жаль, друга Йосипова збірка не побачила світу.
Окрім поезії, Йосип дуже серйозно захоплювався музикою і навіть збирався вступити до консерваторії по класу композиції. Але у 1877 році розпочалася війна болгарського народу проти турецьких поневолювачів. Й.Шевченко і М.Садовський влилися в загони добровольців, які йшли на допомогу болгарам. У боях під Шипкою вони хоробро бились з ворогом, за що були нагороджені Георгіївськими хрестами. Йосип Шевченко - прапорщик 15-го стрілецького батальйону, був поранений у ліву руку в бою біля Шипки. Його фото є в музеї на Шипці.
Йосип Шевченко став капітаном, колезьким секретарем з удільної служби. На нещастя, і літературну, й військову кар’єру Йосипа урвала несподівана важка хвороба. Коли ж здоров’я на якийсь час повернулося до нього, він активно занурювався у культурне життя рідного краю: був у колі корифеїв українського реалістичного театру, продовжував зв’язки з братами Тобілевичами, Кропивницьким, Старицьким. В останні роки життя редагував спогади свого батька Варфоломія Григоровича про великого Тараса. За спогадами М.Старицького, у 1881 році вiн читав М.Кропивницькому свою драму в присутності М.Садовського та Й.Шевченка. Приблизною датою смертi Йосипа Шевченка вважається 1900 рiк. Мiсце захоронення невiдоме...
Історія кохання Марії Садовської та небожа Тараса Шевченка - Йосипа
Цікавим, на наш погляд, є матеріал, який стосується романтичних стосунків Марії Тобілевич з Йосипом Шевченком. Гнучка, статурна, трохи вища від середнього зросту, добре вихована (у сім’ї, школі та гімназії) за оцінкою другої дружини Карпенка-Карого Софії, щира, лагідна, проста, весела дівчина не могла не привернути увагу юнкера-кавалериста. Той щосуботи бував у будинку Тобілевичів на Знам’янській вулиці (тепер – Тобілевича). Там відбувалися справжні вечори української творчості, часто переслідувані царською владою. І, як згадував П.Саксаганський, “починались співи гуртом, коли збиралося багато, а більше співала сестра Маруся, Шевченко...”. І тоді в молодих голосах над Чечорою, від пагорба із Знам’янською церквою у бік Інгулу і степу, єдналися їхні палкі серця. Марія і Йосип брали участь у спільних репетиціях і прем’єрній постановці “Вечорниць” у клубі громадського зібрання на Палацовій вулиці. На груповій фотографії учасників “Вечорниць” Шевченко й Тобілевич стоять поруч. Ця гарна, помітна пара могла стати й на весільний рушник.
Софія Тобілевич писала: “Несподівано для самого себе Йосип Варфоломійович закохався в Машу і посватався до неї. Оскільки і він, і Маша були ще занадто молоді, то за порадою Івана Карповича весілля було відкладено на той час, коли наречений закінчить військову школу... Поїхав Шевченко на якесь свято додому, на Полісся, і звідти прийшла страшна звістка, що він, тяжко захворівши, помер. Маша сама тяжко захворіла, одержавши ту звістку. Молодість перемогла, вона одужала, але, рятуючись від туги, стала рватися з дому, шукаючи собі роботи, як забуття”.
Але, насправді, Йосип тоді не помер. Закінчив училище 1874 року, брав участь у російсько-турецькій війні 1877 – 1878 років. Прапорщик 15-го стрілецького батальйону був поранений під Шипкою. По завершенні бойових дій командував у Болгарії одним із округів, отримав доручення організовувати міліцію в іншому. Став капітаном, при виході у відставку отримав звання колезького секретаря по удільній службі, мав атестат за сьомий клас реальної гімназії. Як пише одеський дослідник Григорій Зленко, літературну і військову кар’єру Йосипа урвала тяжка хвороба параліч. Коли ж здоров’я на деякий час повернулося до нього, то активно поринув в українське культурне життя. Михайло Старицький згадував, що 1881 року читав М. Кропивницькому свою драму в присутності Миколи Садовського та Йосипа Шевченка. Йосип записав “Споминки” свого батька Варфоломія про його названого брата Тараса Шевченка. Дата смерті небожа Кобзаря вказується “до 1900 року”. Це вимагає уточнень спогадів С.Тобілевич про причини припинення стосунків Марії і Йосипа (можливо, щось підкаже його лірика невдалого кохання?).
За словами Софії Віталіївни Тобілевич, звістка про смерть Йосипа Шевченка привела Марію до думки влаштуватися в мандрівну оперету (всупереч волі брата Івана), яка гастролювала в Єлисаветграді: “Досі покірна Маша наче збожеволіла. Я не можу залишатися вдома, казала вона уперто. Тут все мені нагадує про мою втрату, про Йосипа”. Потім, між гучними успіхами на сцені, були одруження з оперними співаками, акторами італійцем Барілотті та українцем Д.Петровим (Мовою), від яких народилося кілька дітей.
За матеріалами: http://gre4ka.info/zhyttia/