Народився Володимир Малик (справжнє прізвище Сиченко) 21 лютого 1921 року у селі Новосілки Київської області. Це була звичайна селянська родина, але в ній багато уваги приділяли освіті дітей. В дитинстві Володимир часто ходив до бібліотеки, звідти він стосами носив книги, які читав з ранку до вечора. Батьки привили йому любов до поезії, тому після закінчення школи він поступив на філологічний факультет Київського університету.
Юнак швидко знайшов своє покликання, він почав відвідувати літературний гурток Абрама Кацнельсона. Там Володимир вперше показав свої поезії, які згодом у 1940 році, були опубліковані на сторінках столичного журналу. На весні 1941 року А. Малишко прийняв в нього для публікації цілу збірку поезій.
Прийшла війна, яка поламала не одну долю, не була вона лагідною і до Володимира. Його призвали в народне ополчення, він разом з іншими будує захисні споруди під Києвом, а згодом під Харковом. Слабкість червоної армії та швидке просування німців, призвели до того, що він, як і сотні інших ополченців, потрапив у полон. Він спробував перейти лінію фронту, але завадила хвороба. На той час фронт відкотився далеко вперед, то ж Володимир вирішив йти до партизанів, але потрапив до рук місцевої поліції та жандармерії. Молодий хлопець майже три роки провів у концтаборах в Німеччині.
Тяжкі випробування підірвали здоров’я молодого юнака, він захворів на важку хворобу серця, яка можливо і врятувала його від репресій радянської влади, тому що відправили помирати додому, а не в табори Гулагу. В рідному селі його відходила мати.
Згодом Володимир Сиченко став працювати вчителем української мови і літератури, він заочно в 1950 році завершив навчання в Київському університеті. За направленням спочатку вчителював на Київщині, через кілька років переїхав до Лубен на Полтавщині, де продовжував працювати за фахом. Згодом повністю присвятив себе письменницькій діяльності.
На початку письменницької діяльності, Володимир Кирилович підписував свої твори Сичено, прізвище Малик з’явилось дещо пізніше. В його спогадах є цікавий епізод, коли він прийшов у видавництво «Молодь». На той час завідувачем відділу літератури для дітей був Богдан Чайковський. Володимир Кирилович приніс у видавництво свої твори - два списані шкільні зошити. Чайковський прочитавши перший зошит сказав, що поезій такого плану у них достатньо. Тоді Володимир Кирилович простягнув йому інший зошит. Видавець дуже уважно прочитав другий зошит, і сказав, що цей твір вони надрукують. Його зацікавило чому твір підписано іменем Володимир Малик. Автор розповів, що дружина, порадила взяти за псевдонім її дівоче прізвище, воно повинно було принести йому успіх, так і сталося.
З під пера письменника вийшла низка історичних творів, дуже скоро він заживе слави як автор історико-пригодницьких романів (тетралогія «Таємний посол», «Князь Кий», «Черлені щити» та ін.).
За значний вклад у галузі літератури В. Малику в 1983 році було присуджено премію ім. Лесі Українки.
Володимир Кирилович Малик у віці 77 рокiв помер 31 серпня 1998 р., був похований у м. Лубни, Полтавської області.