Сидір Воробкевич – уславлений український письменник і композитор, музично-культурний діяч. Свою творчу діяльність проводив під псевдонімами: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С. Волох та інші.
Сидір Воробкевич народився 5 травня 1836 р. в місті Чернівці у сім'ї священика, учителя богослов'я. У 1840 році помирає його мати, а через п'ять років — і батько. Малий Сидір разом з братом Григорієм залишаються сиротами.
Після закінчення початкової школи в Кіцмані Сидір та Григорій продовжили навчання в Чернівецькій гімназії.
З юнацьких років Сидір Воробкевич захоплювався не лише народною творчістю і музикою, а й поезією та живописом. В його щоденнику, в рукописах літературних і музичних творів можна зустріти багато ескізів олівцем і тушшю.
Навчаючись в гімназії, Воробкевич під час літніх канікул мандрував по селах і записував українські, румунські народні мелодії. В цей період з'являються його перші поетичні й музичні спроби - він пише пісні на власні тексти.
Навчався Сидір Воробкевич у духовній семінарії. Увесь свій вільний час юнак присвячує музичній самоосвіті. Добре володіючи іноземними мовами, він вивчає гармонію, контрапункт, інструментування, користуючись відомими на той час підручниками німецьких авторів, знайомиться з кращими зразками західноєвропейської музики. У 1861 році Воробкевич закінчив семінарію, одружився, прийняв сан священика і поїхав працювати в глухі гуцульські села - спочатку Хорошівці, Давидівці, а згодом у Руську Молдовицю.
У 1867 році сім'я Воробкевичів переїхала на постійне проживання до Чернівців - адміністративний центр Буковини, де Сидір Воробкевич став учителем хорового співу в даскалії (Дяківській школі), гімназії та духовній семінарії. Усвідомлюючи недостатній рівень своєї музичної освіти, він їде в липні 1868 року у Відень продовжувати навчання у консерваторії.
Музичну освіту Сидір здобував приватно у професора Віденської консерваторії Ф. Кренна. У 1868 році склав іспит на звання викладача співу й регента хору у Віденській консерваторії. Далі він продовжував викладати спів у Чернівецькій духовній семінарії та гімназії, а з 1875 р. — на богословському факультеті Чернівецького університету. Як композитор складав літературні пісні та псалми, компонував хорові твори, сольні пісні та оперети, писав мелодії на власні вірші.
Літературна діяльність Сидіра Воробкевича розпочалася 1863 року, коли в збірнику «Галичанин» було надруковано п'ять перших віршів під загальною назвою «Думки з Буковини».
У 1884 році Сидора Воробкевича обирають головою першого "Руського літературно-драматичного товариства" у Чернівцях, метою якого було "плекати драматичне й музичне мистецтво, ставити українські народні п'єси в театрі, організовувати музично-декламаційні вечори, концерти й популярні лекції на мистецькі теми". Крім того, був редактором і видавцем літературного буковинського альманаху "Руська хата" (1877 р.). Альманах ставив своїм завданням об'єднати в одному виданні літературні сили всіх українських земель: Східної України, Галичини, Закарпаття, Буковини.
Сидір Воробкевич — один із засновників і редакторів журналу «Буковинськая зоря».
Сидір Воробкевич писав українською, німецькою і румунською мовами. В літературному доробку письменника — вірші, поеми, оповідання, повісті реалістичного і романтичного характеру. Кращі твори Воробкевича пройняті любов'ю до трудового люду. Він розробляв теми історичного минулого — оповідання «Турецькі бранці» (1865), поема «Нечай» (1868), драми «Петро Сагайдачний» (1884), «Кочубей і Мазепа» (1891), писав вірші про тяжку долю селянства. Одним з перших в українській літературі він відобразив життя робітників (драма «Блудний син»).
Поет висловлював любов до рідної мови: його вірш «Мово рідна, слово рідне», покладений на музику автором, став хрестоматійним. ,
За життя письменника було видано збірку віршів «Над Прутом» (1901) за участю І. Франка. Перу Сидора Воробкевича належить ряд оповідань, новел, нарисів і сміховинок («Нерон», «Сабля Сканденберга», «Клеопатра», «Іван Грозний»). Він — автор циклу статей «Наші композитори».
Помер Сидір Воробкевич 19 вересня 1903 року в Чернівцях.