Леся Українка. Дитинство

ukr lit 6

Народилася Леся 25 лютого 1871 року в місті Звягелі (Новоград-Волинський) на Волині і була другою дитиною в сім’ї Олени Петрівни і Петра Антоновича Косачів. Мати, відома письменниця Олена Пчілка, займалася вихованням дітей (їх у сім’ї було шестеро) і вела активну культурно-громадську діяльність.

 

 

З біографією Лесі Українки можна ознайомитися за посиланнями:

Сторінки життя

Останнє літо

Фоторепортаж 

Презентація

 

LesyaБатько, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою. У сім’ї панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури. Промовистим є історичний факт, що в 1861 році Петро Косач разом із Михайлом Драгомановим і Тадеєм Рильським ніс труну з тілом Шевченка.

У дитинстві Лариса була жвавою і допитливою дівчинкою. У чотири роки добре читала, а в п’ять написала досить змістовного листа своєму дядькові М. Драгоманову. Ларису по-домашньому кликали Лося, а в п’ять років вона попросила, щоб її називали Лесею. Коли ще Леся не вміла читати, батько навчав її проказувати за ним байки Л. Глібова, казки О. Пушкіна. А коли вже навчилась читати, то улюбленими творами стали вірші Т. Шевченка, українські народні казки, грецькі міфи, книжки про дивовижні подорожі мандрівників.Lesya 2

Сім'я Лесі Українки була великою. Вона мала двох братів (Михайла, Миколу) і трьох сестер (Ольгу, Оксану, Ісидору).

Найбільше Леся любила гратися зі старшим братом Михайлом, їх навіть називали одним ім’ям — Мишолося. Незважаючи на те, що мати була полтавкою, а батько чернігівцем, діти вважали себе волинянами. Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у селі Колодяжне.

Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі. Почувши від матері про лісову мавку, дівчина так повірила в неї, що одного разу посеред ночі втекла в ліс і, перемагаючи страх, усюди шукала цю предивну істоту.

Тут, у віці 9 років, вона написала свій перший вірш “Надія”, якого присвятила своїй тітці Олені Антонівні Косач, яка перебувала на засланні.

Lesya 3

Леся Українка дуже рано виявила нестримний потяг до музики. І мати, Олена Пчілка, придбала рояль, на якому з п’ятилітнього віку й почала вчитися грати дівчинка. Його потім у родині так і назвали «Лесин рояль». Але люта хвороба часто припиняла навчання. Застудивши ноги й руки зимовим хрещенським днем, дев’ятирічна Леся захворіла на туберкульоз кісток, що прикував її до ліжка. Іноді місяцями лежала вона з загіпсованими руками й ногою. І ось одного разу її тітка, Олександра Антонівна, яка вчила дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся, лежачи в ліжку, досить упевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. — Що ти робиш, Лесю? – запитала здивовано тітка. — Граю… на роялі, — тихо відповіла дівчинка. Очевидно, голова її була повна звуків, якими жила вона…

“ Що болить? – мене питали,

Але я не признавалась

– Я була малою горда,

Щоб не плакать, я сміялась.

Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М. Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки, вона дістала глибоку і різнобічну освіту. Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник «Стародавня історія східних народів».

Леся мріяла стати художником, бо гарно малювала, музикантом, бо мала неабиякий хист до музики. І не знала, що в серці вже поселилася Муза, що її поезії судилося стати в майбутньому окрасою української літератури.

 

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі