Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Тернопільщині в сім`ї Крушельницьких.

 

 

 

 

 

 

 

Батько –Амвросій Васильович Крушельницький (1841 – 1902), народився у селі Озеряни Бучацького повіту у родині священика. Навчався у Бучацькій гімназії, закінчив Львівську духовну семінарію (1866), в якій крім основних предметів засвоїв основи музичних знань і навики диригування.

У 1873 році сім’я переїжджає з Білявинець до сусідніх Петликівець Великих, 1874-1875 рр. проживає у селі Тисові, з березня 1875 року в селі Осівці. З кінця 1878 року, Крушельницькому вдалося одержати парафію в селі Біла, де сім`я проживала близько 30-и років.

Мати Соломії Теодора Григорівна Савчинська (1844 – 1907), народилася у селі Виспа, що біля Рогатина, і була донькою священника і письменника Григорія Онуфрійовича Савчинського, який багато друкувався в львівських газетах і журналах: “Зоря галицька”, “Неділя”, “Ластівка”, “Вечорниці”, “Слово”, “Школа”. Був автором віршованих дитячих байок та бувальщин, ліричних поезій, оповідань.

Мати знала сотні пісень, співала чудовим голосом і привила дітям любов до народної пісні. Соломія, як і інші діти навчалася дома, деякий час їх навчала мадам Буер, а згодом сільський вчитель Микола Мороз, але основний тягар навчання дітей, який з задоволенням виконувався, лягав на батька. А. Крушельницький мав величезний вплив на формування таланту Соломії, “в нього вона була закохана все життя. Спочатку він захопив її своєю добротою, а пізніше знаннями і прагненням до них.”.

В будинку священика Крушельницького завжди було багато музики: заходили мандрівні музиканти, співав і свій “домашній” хор, який організував батько, і який назавжди запалив вогонь любові до музики не лише у Соломіїному серці, але і в душах інших дітей, які так чи інакше були пов’язані з співами і музикою: Ганна – камерна співачка, Антон – диригент Львівського “Бояна ” і один з організаторів видавництва “Бібліотека музикальна” у Львові, Емілія – співачка і диригент Тернопільського і Львівського “Бояна”, Олена і Осипа – учасниці тернопільських концертів 80-90-их років. Марія – директор музичної школи, Володимира – співак-аматор.

У 1883 році Соломія вперше виступає як солістка, приймаючи участь у Шевченківських вечорах в Тернополі, що були започатковані сім’єю Барвінських.

1886 – 1890рр. навчається у Тернопільській школі товариства “Приятелів музики”. Як і всі інші учні, Соломія приймає участь у хорі музичної школи, який щорічно давав концерти для батьків, а, також, під час зборів всіх членів товариства “Приятелів музики”.

Восени 1890 року Соломія Крушельницька подає з запізненням документи у Львівську консерваторію Галицького музичного товариства на вокальному факультет. Однією з причин такого запізнення було розірвання заручин з Зезоном Гутковським. С.Крушельницьку прийняли на перший курс.

Під час навчання у консерваторії Соломія дає перші сольні виступи на сцені театру Скарба у Львові. Вона співпрацює з видатними діячами музики: О.Мишугою, М.Вітошинським, М.Вороним (у подальшому поет), Ю.Тобілевичем (сином І. Карпенка-Карого). 15 квітня 1893 року Крушельницька дебютує в партії Леонори в опері “Фаворитка” Доніцеллі за режисурою Камінського.

Закінчивши консерваторію на весні 1893 року, С. Крушельницька отримує диплом в якому, до речі, були такі слова: “Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька , як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами… Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени. Обширної скалі дзвінкий і дуже симпатичний звук її меццо-сопрано, освіта музична, високе почуття краси, принадна зовнішність, сценічна постава, словом, всі прикмети, якими обдарувала її природа, заповідають її в артистичному світі найкращу будучність”.

Осінь 1893 року Соломія Крушельницька за порадою Джемми Беллінчіоні (італійської оперної співачки) їде на навчання в Мілан, до знаменитої професорки Фаусти Креспі (заняття з голосом), і акторську майстерність вдосконалює в професора Конті. В Мілані розпочинається листування С. Крушельницька – М. Павлик, що продовжуватиметься протягом десятка років.

Під час канікул 1894 року, виконує головні партії у “Трубадурі” Верді, “Фаусті” Гуно, “Африканці” Мейєрбера, “Страшному дворі” Моняшка, все це на сцені Лвівської опери. У наступному році, під час канікул, співає у “Манон Леско” Пуччіні і “Кармен” Бізе.

В Мілані Соломія поглиблює свої знання з техніки виконання, відкриває ще більші можливості свого голосу. З Італії у 1895 році переїжджає у Відень, для уроків “вагнерівської музики”, що була на цей час дуже популярна , але виконувати її мали змогу лише деякі артисти. Там співає головні партії Ельзи (“Лоенгрін”), Єлизавети (“Тангейзер”), Брунгільди (“Валькірія”), Ізольди (“Трістан і Ізольда”), саме ці опери приносять Соломії Крушельницькій світову славу.

П’ять сезонів (1898-1902), Соломія Крушельницька – примадонна Варшавскої опери, що вважалася в останньому десятиліття XІX однією з кращих у світі. Її партнерами на сцені були - Я. Королевич-Вайдова, Г. Гурський, А. Дідур, М. Баттісіні, Руссітано. Вона виконує головні партії: Тетяни (“Євгеній Онєгін” Чайковського), Марії (“Мазепа” Мінгеймера), Маргарити (“Мефістофель” Бойто), Джоконди (“Джоконда” Понк’єллі), Балладини (“ Гоплана”Желенського) і інші.

У 1902 році Соломія Крушельницька повертається в Італію і успішно співпрацює з видатними диригентом Артуро Тосканіні і композитором Пучіні. 28 травня 1904 року на сцені театру в місті Брешії (Італія) проходить прем’єра опери “Мадам Батерфляй” з надзвичайним успіхом. З цією роллю 

українська примадонна виступає в усіх найкращих театрах Європи і Америки.

Після 1902 року Крушельницька гастролює у Парижі, Неаполі, Палермо, Римі, Львові, Болон’ї, Буейнос-Айресі, Ріо-де- Жанейро, Туріні, Мадріді, Барселоні, Лісабоні, єгипетській Александрії і інших містах світу. Проводить шість успішних сезонів в Аргентині (1906-1911, 1913).

Соломія часто приїздить гостювати до родичів в Білу, а після смерті батька 1903 р. сім’я переселяється у Львів, де у 1907 – померає матір, а в 1909 – захворіла сестра Ганна, яку Соломія дуже любила, і якою опікується до самої своєї смерті.

У червні 1910 року Соломія одружується з Чезаре Річчіоні.

1915 в міланському театрі “Ла Скала” з великим успіхом проходить прем’єра опери “Федра”, в якій Соломія виконує головну партію. Це остання прем’єра... .

Соломія Крушельницька ще співає до 1920 року, гастролює з театрами в Америці, дає концерти в Європі. Вільний час присвячує вивченню італійських, німецьких, російських, французьких і українських народних пісень. Взагалі, знаючи величезну кількість українських пісень, Соломія закінчувала ними будь-який свій виступ.

З 1923 С. Крушельницька виступає як камерна співачка. З великими успіхами проходять її концерти в Буейнос-Айресі і Ріо-де- Жанейро (1923), Мілані (1924), Парижі (1927), у багатьох містах США і Канади (1927-1928), у Римі (1929).

Проживаючи значну частину свого життя в Італії, Соломія ніколи не полишала рідного краю. Вона була близько знайома з І.Франком, М.Павликом, В.Стефаником, М.Кропивницьким, В.Морачевським, М.Чернявським, художником І.Трушем, і іншими видатними українськими діячами, багато з ними переписувалась, і підтримувала морально та матеріально. Вона часто приїздила до Львова, і брала участь, як солістка хору “Бояна”, у шевченківських вечорах, виступала у добродійних концертах в Стриї, Одесі, Львові, Рогатині, Станіславі, Чернівцях, Тернополі. У 1898 році Соломія провела “музичне турне”: Львів, Стрий, Станіслав, Коломия, Бережани, Тернопіль, Перемишель, де виконувала, як народні пісні, так і окремі партії з опер. Друге “музичне турне” по Галичині відбулося у 1928 році, під час якого побувала у Львові, Стриї, Станіславі, Коломиї, Городенці, Тернополі.

Після смерті Чезаре Річчіоні (1937), Соломія їде в Україну, і оселяється у Львові. Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР, нова влада націоналізувала будинок артистки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила з сестрою Ганною. Під час німецької окупації Львова С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.

В 1945-1952 роках працює професором вокалу у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка, у 1951 році їй присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України. Востаннє на сцену виходить у 26 грудня 1949 році вже будучу хворою на рак горла.

Помирає Соломія Крушельницька 15 листопада 1952 року. Похована у Львові.

 

 

Література

1. 1.Віночок Соломії Крушельниької. Поезії і музичні твори. Висловлювання визначних діячів культури. Репертуар співачки. Зібрав і упорядкував П, Медведик. Тернопіль.: Збруч.- 1992, 128с.
2. 2.Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У двох частинах. Київ “Музична Україна” – 1978р.
3. 3.Врублевська В. В. Соломія Крушельницька: роман-біографія.- К.: Дніпро, 1986. 358с.

 

Твори присвячені Соломії Крушельницькій

 

Богдан Лепкий

 Крушельницькій

 

Напровесні, у сонячну днину, З ластівками, що линуть з вираю, Прилинулась, чудова пташино, З чужиноньки до рідного краю. Видно, дуже серденько тужило За полями, лісами, лугами, Видно, щиро свій край полюбило. Коли нині гостює між нами. Не зманила Тебе чужа слава, Що хоть світить, та серця не гріє, І по лаврах ступаєш, слезава, В рідну землю, що з горя марніє. Не відняла у Тебе чужина Ні любові, ні серця у грудях, Ти для Русі – все рідна дитина, І за те нехай честь Тобі буде! Що ж? Ми нині убогі, забуті, Що лиш втерли зі сну свої очі, У кайдани у нас руки закуті, Ми пробоєм ідем проти ночі. Але прецінь нам світить надія, Що труд праця не піде намарне,

Що час жнива для нас надоспіє, І напрочуд буде жниво гарне. Бо намарне не підуть пророки, Що провадять свій нарід до бою, І цілять в нім гріхи і пороки, А цілять їх добром і красою. Поміж ними і Ти сяєш ясно, Як весталка народного жару, Того жару – що світить, на гасне, Того вічного божого дару. Тож коли нам час слушний наспіє, І скінчиться врем’я вельми люте, І здійсняться всі наші надії, І рішиться, чи бути – не бути, - Отоді наш народ не забуде, Своїх борців для рідної справи, Він пригорне їх щиро до груди Й попровадить в безсмертний храм слави. Поміж ними і Ти сяєш на троні В нашім руськім новім пантеоні.

 

Вікторія Окампо

Сонет Соломії Крушельницькій

 

Сопрано з чистого кришталю лите, Захоплює понад усе у ній Чи усмішка у звабі неземній, Якщо таємниче щось закрите? Великі очі мріями сповиті, Читати можна з них – такі ясні, -

Це ви запали в душу так мені Чи вашу позирки, палкі і гордовиті? Бентежиш ти поставою богині, О юносте сама, чи полонила нині Мене своїм лиш співом мелодійним? Усе в тобі, усе мене чарує – І голос твій, що ніжністю хвилює І диво гідним тембром гармонійним!

 

Микола Тарновський

Солов’їна пісня

 

Соломії Крушельницькій, про незабутні її виступи за океаном.

 

“За океаном, - кажуть люди, - Затужиш гірко, занудьгуєш: Там рідне слово позабудеш, Там соловейка не почуєш…” Ходив і я за синє море, Журбою лютою прибитий; Відчув своє безмежне горе І в серці жаль несамовитий. Бо слово там чуже, не рідне, Теплом своїм не зогріває;

Навколо в’яне все і блідне, І соловейком не співає…Та що це? Що це? Рідне слово! Ні, не пропала ще надія!… Лунає пісня так чудово, - Співає рідна Соломія. О, рідна пісне, ти частенько Звучиш нам радісним пеаном!… Що не кажіть, а соловейко Таки бував за океаном.

 

 

Володимир Лучук

 

Голуби Сантьягою. Літо 1897

 

Її закидали білими голубами, що в тому краї

є виявом найбільшої похвали і честі.

 

Вирує натовп. Білий голуб сидить у неї на долоні. Чілійці дякують за голос русинці – русій примадонні. Б’є в скроні кров од хвилювань, Схилила голову в поклоні! Не бачило таких прощань іще Сантьяго. На осонні тремтить проміння голубе.

Сльозинки похапцем солоні спила губами. Голуби ізвідусіль – до ніг. З долоні не голуби, а серце вже своє пускає. В неба тоні – ген голуб крилами стриже. Вона – за ним без перепон очима, не підвладна варті, - за ту межу, за той кордон, що не позначена на карті.

Ганна Костів-Гуска

 

Соломії   Моя краянко із Землі подільської! Через безсмертя й велич світову До мене голос твій доноситься зі сцени, І слухаю тебе, немов живу. Ти вже давно зібрала із покосів Свого засіву щедрий урожай. Тобі до ніг схилялося півсвіту, Як ти співала про Подільський край. Топився лід байдужості і фальші, Злітала пісня як під вітром рвійним…

Ти чудеса вершила в тихій залі, Прекрасна жінко, голосом чарівним. Барвінку цвіт і сонячність пшениці Творили з серцем співанку шовкову. З чужих країв, веселих і багатих, На рідну землю ти верталась знову. Бо тут тобі співалося найкраще І найдзвінкіше тут лунав твій голос, І все навкруг з тобою тут співало: Калина в лузі, в полі житній колос… Через безсмертя і днів прийдешніх славу, Квітучі весни і снігів завії Моїй Землі подільській щедро світить Незгасним сонцем – пісня Соломії.

 

Роман Качурівський

Посвята

В пташинім гамі, в свисті-веремії

і в щебеті лункому доокруг

тремкий безсмертний голос Соломії

я вловлюю, напружуючи слух.

А наді мною нахилившись низько

так, що їх тінь лягає на уста,

листки шепочуть: “…наша Крушельницька…

звичайна ніби…,але ж не проста…”

І я, з теплом вологим на по віках,

поволі відхиляючись од них,

той голос відокремлюю, мов лікар,

від щебетів, від шумів листяних.

І намагаюсь зором аж до споду

проникнути в одкриту навстіжень –

співучу душу рідного народу

крізь сяйво Соломіїних пісень…