Бордо був заснований понад дві тисяч років тому. Джерела міста сходять до кельтського поселення Бурдігале. У 1 столітті до н. е. воно було підкорене римлянами на чолі з Юлієм Цезарем і стало центром Аквітанської Галлії. У Середні віки Бордо був досить квітучим містом. Після того, як герцогами регіону стали англійські королі з Анжуйської династії, тут були побудовані нові будівлі, розширено кафедральний собор і розвивалося виноробство. Також місто мало значні вольності, які були припинені після закінчення Столітньої війни, коли Бордо увійшов до складу королівства Франція.
Після деякого періоду занепаду Бордо став багатіти на торгівлі з Америкою. В 1746 році маркіз де Турні захотів зробити місто одним з найкрасивіших у Франції. Після цього центр Бордо був значно перебудований в стилі класицизму. У Новий час місто продовжувало багатіти на торгівлі. Через Бордо йшов торговий потік з французьких метрополій. У роки Другої світової війни місто кілька разів піддавалося бомбардуванням.
Кафедральний собор св. Андрія— найкрасивіший релігійний пам’ятник Бордо, розташований в серці міста. Будівля була побудована місцевими архієпископами між 12-14 століттями переважно в готичному стилі. У 1789 році в період Французької революції собор позбувся практично всіх своїх прикрас і релігійних скарбів, а сама будівля використовувалася для зберігання кормів. У 19 столітті церква значно постраждала від пожежі. Надалі будівля була відновлена, хоча і позбулася старовинних меблів. Нотр-Дам — католицька церква в бароковому стилі, закінчена в 1707 році.
Ле Гранд (великий) театр — шедевр класицизму, завершений в 1780 році. Будівля театру є одним з найбільш символічних в Бордо, її побудовано на місці стародавнього римського Форуму. Архітектором є Віктор Луї, який також спроектував Palais Royal і Théâtre Français в Парижі. Однією з цікавих особливостей Ле Гранд театру є 12 колосальних коринфських колон і статуї дев’яти муз і богинь.
Даний театр в стилі неокласицизму спроектував Віктор Луї в кінці ХVIII століття. Він відкрився в 1780 році і з тих пір є центром мистецького життя Бордо. У 1991 році відновили інтер'єр театру, дотримуючись його оригінальних кольорів - блакитного і золотого. Красивий портик театру прикрашений 12 статуями: 9 муз і три богині - Юнона, Венера і Мінерва. Незвичний дизайн, який дозволив будівлі зайняти своє місце в історії французької архітектури, пов'язаний з тим фактом, що будівля будувалася в період, коли театр, як тип будівлі, тільки розроблявся. Вольтер та інші автори десятиліттями скаржилися на те, що в Парижі немає театру або будівлі, гідного для їхніх постановок. У 1770-х роках було прийняти рішення виправити цю ситуацію. Третій герцог Рішельє, одна з найважливіших фігур в королівстві, вирішив побудувати театр в Бордо, столиці регіону, де він був губернатором. Яким би великими не були архітектурні якості театру в Парижі, театр Віктора Луї мав найбільший вплив на національному та міжнародному рівні. Театр Луї в Бордо, побудований в період 1972-1780 років, знаменує народження театру, як міської пам'ятки. Цей театр також мав багато нововведень в дизайні, плануванні та робочих функціях. З архітектурної точки зору, він відображає майстерність Луї в області традиційного французького дизайну, а також глибоке розуміння функції будівлі та прекрасні знання в області ремісничих мистецтв, які він отримав від свого батька муляра.
Площа de la Bourse (біржі) – один із символів Бордо. Це місце відігравало важливу роль у розвитку міста і торгівлі. Площа має красиву класичну архітектуру 18 століття. 
Фонтан трьох грацій знаходиться у центрі, який оточений старою фондовою біржею і музеєм митниці. З кінця липня 2006 року в Бордо з'явилося найбільше дзеркало води в світі (3450 м2). Воно виходить на площу Бурс, між набережною де-ла-Douane і набережної Людовіка XVIII, там розташований басейн, який змінює водяне дзеркало на туман. Феєрія фонтанів, створених Жаном-Максом Ллорка - це водяне дзеркало займає центральне місце і бездоганно вписується в старовинний пейзаж середньовічної площі. Басейн працює щодня з 10:00 до 22:00, а працює він за таким циклом: 3 хв. наповнюється водою, 15 хвилин відображається дзеркальна поверхня, 5-3 хв. напускається туман. Система паризького дизайнера Жана-Люка Лорка, дозволяє показувати один за іншим дзеркала (з 2 дюйма стоячої води на плиті з граніту), а також ефект туману до 2 метрів. Вода знаходиться під землею, в баку об'ємом 800 м3. Вона підіймається на поверхню за допомогою насосів, заповнює 100 ємкостей під плитою і виходить через стики по всій поверхні. Запрограмована комп'ютером, система електромагнітних клапанів дозволяє воді спуститися в резервуар, щоб знову набути потрібної температури. Вона може перетворюватись в газ і робити ефект туману з 900 сопел, які розташовані в центрі кожної плити.
Сен-Мішель — грандіозна базиліка в стилі ранньої готики, присвячена архангелу Михайлу. На її будівництво пішло 200 років, починаючи з 14 століття. Базиліка Сен-Мішель також є зупинкою на шляху св. Якова й об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Церква має багаті готичні прикраси та окрему дзвіницю, з якої відкривається гарний краєвид на Бордо. На площі перед базилікою проводиться щотижневий фермерський і блошиний ринки, а квартали в околицях є найбільш колоритними й атмосферними у всьому місті.
Esplanade des Quinconces – одна з найбільших площ Європи. Розташована в самому центрі Бордо недалеко від Ле Гранд театру. На площі знаходиться монументальний фонтан початку 19 століття, зруйнований в ході Другої світової війни. На південь знаходиться вулиця Сент-Катрін — найжвавіший торговельний простір міста. Також вона є найдавніший з теперішніх вулиць Бордо.
Palais Gallien – єдиний збережений в Бордо пам’ятник періоду Римської імперії. Цей амфітеатр міг вміщати 15 000 глядачів і був побудований у 2 столітті н. е. для гладіаторських боїв.
Пон-де-П’єр — кам’яний міст першої половини 19 століття, який є однією зі знакових пам’яток Бордо. Він перетинає Гаррону і має 17 витончених арок, підтримуваних пальовим фундаментом.
Кам'яний міст, або міст Петра (тут гра слів: «peirre» з фр. перекладається як «камінь» та ім'я «Петро») з'єднує лівий берег річки Гаронни (cours Victor Hygo) з її правим берегом, на якому розташований квартал де ля Бастід (Avenue Thiers). Це перший міст через Гаронну в Бордо, його спроектували за часів Першої французької імперії, за наказом Наполеона І, але будівництво відбулось під час реставрації Бурбонів, з 1819 по 1822 рік. Протягом цих років будівельники зіткнулися з багатьма проблемами через сильну течію річки в цьому місці. Вони використовували, запозичений у британців, водолазний дзвін, щоб встановити стовпи моста. Ці стовпи - це сімнадцять арок (кількість букв в імені Наполеона Бонапарта). З боків, кожен блок цегли прикрашений білими медальйонами на честь імператора. Тут також зображений герб міста. Кам'яний міст був єдиним мостом через Гаронну, до будівництва моста Сен-Жан у 1965 році. Через міст курсує трамвай.
Grosse Cloche (великий дзвін) – один з найстаріших дзвонів у Франції, розташований в самому серці міста. Ворота були побудовані в Середньовіччі. Дзвін на них був доданий в 1775 році. Він важить майже 8 тонн.
Porte Cailhau – красиві середньовічні ворота кінця 15 століття, побудовані французьким королем Карлом VIII. Мають висоту 35 метрів і були вбудовані в міські стіни.
Вулиця Сент-Катрін - головна торгова вулиця Бордо, її довжина - 1,2 км. Це одна з двох головних вулиць в історичній частині міста. Вона пересікає центр, і прямує до Великого театру та площі Перемоги. Вулиця Сент-Катрін і вулички, що від неї відходять, розташовані на заході міста, в комерційному районі міста. Більша частина вулиці у 1976-1977 роках стала доступною лише для пішоходів, а в 1984 вона повністю закрилася для руху транспорту. Її часто називають найдовшою пішохідною вулицею в Європі. В рамках проекту відбудови міста, в 2000-2003 роках вона була повністю відремонтована Жаном-Мішелем Вільмоттом. В її центрі знаходиться площа святого Прожекта (овернського єпископа, який помер в 674 році). Перехрестя вулиці відбудували в 1977 році, в 1392 році тут був центр кладовища. Церква на півдні і дзвіниця збереглися. Фонтан був збудований в 1715 році. У верхній частині вулиці є один з входів до "Galerie Bordelaise", торгового центру, який відкрився в 1843 році. На перехресті з вулицею Alsace-Lorraine є барельєф, який вказує про наявність двох підземних річок, які витікають в Гаронну.
Своєю другою назвою «маленький Париж» місто зобов'язане величезній кількості пам'ятників старовинної архітектури.
