Гозо – другий за величиною острів Мальтійського архіпелагу, який відомий своєю мальовничою природою, давньою історією та загадковими мегалітичними храмами. Це місце, де час ніби зупинився, а стародавні легенди переплітаються з реальністю.

Головною історичною пам’яткою острова є мегалітичні храми Джгантія, які датуються 3600-3200 роками до н.е.. Це одна з найдавніших культових споруд у світі, яка навіть старша за Стоунхендж та піраміди Єгипту. Назва «Джгантія» походить від мальтійського слова «ġgant», що означає «гігант». Місцеві жителі вірили, що ці масивні споруди збудували велетні. На Гозо, як і на Мальті, можна знайти дивні колії в кам’яних породах. Вони виглядають як залишки стародавніх доріг, але вчені досі не знають, хто і коли їх створив. Деякі дослідники вважають, що колії залишили мегалітичні цивілізації, інші припускають, що це були транспортні маршрути фінікійців або римлян.

Столиця Гозо – місто Вікторія, яке раніше називалося Рабат. Його головною пам’яткою є Цитадель – середньовічна фортеця, яка захищала жителів від нападів піратів та османів.  У XVI столітті майже все населення Гозо було викрадене османськими військами й продане в рабство. Після цього острів довго відбудовували, а Цитадель стала ключовим оборонним пунктом.

До 2017 року Гозо був відомий своєю природною аркою – Азурним вікном. Це була одна з головних візитівок острова, яку можна побачити в серіалі «Гра престолів». Через ерозію та шторм арка обвалилася в море. Сьогодні на її місці залишилася лише скеляста берегова лінія.

Таємничі тунелі: На острові є безліч підземних ходів, походження яких досі викликає суперечки. Деякі з них розташовані під Цитаделлю у Вікторії, інші – біля храмів Джгантія. За переказами, колись вони з’єднували різні частини острова і навіть вели під морем до Мальти.

 Після 1565 року, коли Мальта вистояла під час Великої Османської облоги, рицарі-госпітальєри почали розвивати Гозо як стратегічний оборонний пункт. Незважаючи на фортифікаційні споруди, пірати та турецькі завойовники продовжували атакувати острів, і він часто страждав від грабежів.

У 1798 році, після вигнання французів, Гозо проголосив себе «автономним регіоном під британським протекторатом». Проте вже у 1813 році він офіційно став частиною Британської Мальти.

Деякі історики припускають, що жителі Гозо найдовше зберігали сліди фінікійської мови, яка поступово трансформувалася у сучасну мальтійську. Навіть сьогодні в гозитанському діалекті є унікальні слова, яких немає в стандартній мальтійській мові.