Петро Гулак-Артемовський

ukr lit 9

Петро Гулак-Артемовський - автор першої української романтичної балади "Рибалка".

 

 

 

 

hulak 01

З’явився на світ Петро Гулак-Артемовський 27 січня 1790 року в містечку Городище, що на Черкащині та був сьомою дитиною в сім’ї священика Петра Патрикійовича та матушки Уляни.  Петро отримав ґрунтовну домашню освіту від батька і в 11 років, став бурсаком, потім студентом Київської духовної академії. У цьому ж році помер батько, в наступному  – матір. Жив Петро у батьковій хаті, у сім’ї старшого брата Степана — уже священика місцевої церкви Покрови Пресвятої Богородиці, батька майбутнього композитора і співака Семена Гулака-Артемовського, автораhulak 04 першої опери "Запорожець за Дунаєм", друга Т. Шевченка.

Круглий сирота, не маючи фінансової допомоги з дому, жив у скруті. Коли сталася пожежа бурси, Петро харчувався тим, що  лишалося на базарі після чумаків. Додому юнак добирався пішки (160 км), або на плотах, які сплавляли по Дніпру.

Юним студентом Гулак-Артемовський закохався у багату киянку, але родина була проти одруження.  В подальшому сталася трагедія -  від сухот кохана померла. 

Петро продовжив навчання і 25 листопада 1814 р. отримав повідомлення про "звільнення з Київської академії студента, що закінчив курс богословського навчання". 

Петро покинув Київ, поїхав учителювати до приватного пансіону в Бердичеві. Упродовж кількох років Гулак-Артемовський працював у родинах польських магнатів на Волині (наприклад, у графів Потоцьких), що дало йому знання польської та французької мов, вишукані манери, лоск. У 1817 р. юнак перебрався до Харкова, де вступив вільним слухачем на словесний факультет Імператорського університету. Наступного року П.П.Гулак-Артемовський почав викладати французьку мову у Харківському інституті шляхетних панянок. У 31 рік Петро Гулак-Артемовський став викладачем Харківського університету. На його лекції приходили усі бажаючі; місць не вистачало, тому слухали стоячи. 

10 травня 1820 р. Рада Харківського університету окрім польської мови доручила Петру Петровичу Гулаку-Артемовському викладати студентам російську історію, географію та статистику. За жовтень 1820 р. молодий педагог склав два іспити – кандидатський і магістерський.

У 1821 р. захистив дисертацію: "Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної та про спосіб викладання останньої" і здобув ступінь магістра словесних наук.

У січні 1823 р. П.П.Гулак-Артемовський очолив кафедру російської історії та статистики, якою керував до 1849 р.

17 вересня 1817 р. Петро Гулак-Артемовський написав українською мовою перший оригінальний вірш – "Справжня добрість (Писулька до Грицька Прокази)". Наприкінці 1818 р. у дванадцятому числі часопису "Украинский вестник" Петро Гулак-Артемовський уперше видрукував авторську байку-"казку" – "Пан та Собака" - це була перша українська літературна (віршова) байка, написана живою розмовною мовою. 1 грудня 1820 р., автор написав цикл байок: "Дурень і Розумний", "Цікавий і Мовчун", "Лікар і Здоров’я".

Глибокий знавець європейських мов, культури, Петро Гулак-Артемовський здійснив переспіви та переклади з Горація, Ж. Деліля, Ігнація Красіцького Ж.-Ж. Руссо, Дж. Мільтона. Так на українському ґрунті прищепилася романтична балада — "Рибалка" за Ґете та "Твардовський" за А. Міцкевичем. 
З 1841 р. до 1849 р. Гулак-Артемовський був ректором Харківського університету. У 1855 р. обраний почесним членом Харківського університету, в якому пропрацював понад чотири десятки літ.

Особисте життя Петра Петровича було досить складним: перша дружина - француженка Луїза, народила двох синів:  Клеоника (у майбутньому талановитий скрипаль-віртуоз) та Йосипа, рано померла від застуди.

Петро Петрович сам виховував синів, аж поки не зустрів Єлизавету Федорівну. За 14 років (1834-48 рр.) у родині народилося ще одинадцятеро дітей із незвичними іменами: Епільдафор, Смарагд, Клеопатра, Аполлінарія, Санечка, Полінушка… Жили вони на околиці Харкова у власному дерев’яному будиночку. Тут постійно кватирували студенти, серед яких і Микола Костомаров, Амвросій Метлинський.

hulak 02Старший син Петро від другого шлюбу став священиком. Його син Яків (1861-1939), внук поета-байкаря, працював у Києві діловодом в Управлінні Південно-Західної залізниці. Два десятки літ обирався у старостат хору М.В.Лисенка. У 1900-1911 рр. — упорядник могили Тараса Шевченка в Каневі. Ельпідор Петрович був титулярним радником у Києві, почесним громадянином нашої столиці, похований на Аскольдовій могилі.
1 (13) жовтня 1865 р. 75-річний Петро Петрович помер. Коли

hulak 03

 це сталося, дружина написала на зворотному боці фотографії: "Помер тихо 13 жовтня 1865 року під час ранкового богослужіння у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, особливо люблячи це свято".

Похований поет у Харкові. На місці колишнього кладовища тепер міський парк, але могила лишилася. Уціліла й надмогильна плита, на якій написано:

«Памяти действительного статского советника П.П.Артемовського-Гулака. Скончался 1-го (за старим стилем — автор) октября 1865 года. Преданная жена».

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі