Література доби Ренесансу і Бароко

ukr lit 9Ренесанс – напрям у мистецтві, що виник в Італії в 14 ст. і поширився в інших країнах Європи.

 

 

dy04

 

Риси Ренесансу в українській літературі:

  • Наслідування античного мистецтва
  • Гуманізм;
  • Егоцентричний індивідуалізм;
  • Зацікавлення життям простих людей, його зображення;
  • Основою ідеалу стала краса форми;
  • мовами літератури стали національні мови;

В українській літературі представлена мало, за винятком поезії латиномовної: Павло Русин, Себастіян Кльонович.

Бароко

Бароко - (італ. barocco — дивний, химерний) — напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних контрастів, складної метафоричності, алегоризму і емблематичності, прагненням вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору.

У різних культурах, літературах бароко склалося неодночасно. Серед країн православно-слов'янської культурної спільності бароко почало формуватися і набуло значного розвитку в Україні та в Білорусі, що безпосередньо стикалися з польською та західноєвропейською бароковими культурами. Крім цього, бароко мало і власні, національні, джерела: києво-руські та фольклорні, що проявлялися на різних рівнях цього напряму — "високому", "середньому" та "низовому". 

Риси барокової української літератури:

-         Центральне місце відводиться Богу;

-         Релігійне забарвлення всієї культури;

-         Посилення ролі церкви й держави;

-         Спроба з’єднати античність із християнством;

-         Культ «сильної та вищої людини» для служби Богу;

-         Пристрасть до сміливих комбінацій, до авантюри, чудернацького, незвичайного;

-         Натуралізм, тобто зображення природи в її суворих, часто неестетичних рисах;

-         Рухливість, динамізм, потреба у русі, зміні, трагічному напруженні та катастрофі;

-         Стилістичні риси: прагнення перебільшення, гіперболи, антитези.

-         Представники: П.Могила, І.Величковський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода.

Жанрова різноманістність бароко в Україні:

  • полемічна література (твори І.Вишенського);
  • “Низькі” комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, різдвяні й великодні вірші - траверсії);
  • “Середні та вищі” жанри – риторична проза (К.Острозький, М.Смотрицький);
  • епіграматична поезія (Лазар Баранович);
  • ораторська проза (проповіді І.Галятовського);
  • історико-мемуарна проза (“Історія Русів”).

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі