Серед історичних міст України Батурин займає особливе місце. Менше ніж за півстоліття, пройшовши шлях від фортеці-форпосту на кордоні Речі Посполитої до столиці українських гетьманів, Батурин за декілька діб загинув від рук московського війська.
У народі існують легенди ніби у Збаражі збирались хоробрі дружини для захисту рідного краю, відтак це місце стало називатися Збиражем, а пізніше Збаражем. Перша писемна згадка збереглася у Галицько-Волинському літописі 1211 року. У 1241 році його зруйнувала татаро-монгольська навала.
Уперше Кременець, що входив до складу Галицько-Волинського князівства, згадується в Іпатіївському літописі (1226 р.) у зв’язку з невдалою облогою міста угорським королевичем Андрієм. В 1240 р. безуспішно штурмував Замкову гору хан Батий, а через п’ятнадцять років — татарський воєвода Куремса. Тільки в 1261 р. Бурундай, що з величезною ордою вторгся в Галицько-Волинське князівство, змусив руських князів знищити укріплення деяких міст, серед яких був і Кременець.
Перша писемна згадка датується 1395 р., коли для оборони цього краю син великого литовського князя Дмитро Корибут побудував Старовишнівецьку фортецю на Збаразькій горі, що на правому березі річки Горинь. Після цілковитої руйнації у 1494 році князь Михайло Вишневецький розпочинає будувати новий замок, але вже з протилежного боку.