Український алфавіт (абетка )

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ — сукупність літер, прийнятих в укр. писемності і розміщених у певному усталеному порядку. Український алфавіт сформувався на основі кирилиці, що поширилася в Київській Русі із прийняттям християнства і протягом 10 — 18 ст. зазнавала змін у зв’язку з потребою пристосувати її до звукового складу народного мовлення. Староукраїнська абетка успадкувала всі літери давньої кирилиці, але у зв’язку з розвитком фонетичної системи української мови (занепад зредукованих і зумовлені цим фонет. процеси, перехід Ђ > і і т. д.) зростала невідповідність між традиційно вживаними літерами і новоутвореними звуками, що в староукраїнській писемності спричинювалося до змішування літер на письмі (и — і — ы; Ђ — е — и — і, ъ — ь тощо) і руйнування правописних традицій. Цей неусталений правопис протягом 13 — поч. 18 ст. стихійно змінювався в напрямі його узгодження із звуковою системою та граматичною будовою української мови, хоч за відсутності декретованого регулювання графіки і єдиних правописних норм цього досягти не вдалося. На розвиток української писемності і впорядкування алфавіту мала вплив російська реформа письма 1708 — 1710 рр., за якою з алфавіту було усунуто як непотрібні літери ω ( «от», омега), ψ («псі»), ξ («ксі»), z («земля»), v («іжиця»), остаточно вилучено Ж («юс великий») і А («юс малий»), уведено літеру Е замість ıє, узаконено спорадично вживану раніше літеру я замість ıа, ıа тощо. Проте в алфавіті ще залишалися зайві літери θ («фіта»), Ђ («ять»). Було спрощено також друкований шрифт, який дістав назву «гражданська азбука» (гражданський шрифт). У 18 ст. цей шрифт поширився в Східній Україні, де його пристосовували до звукового складу української літеретурної мови. Протягом 19 ст. було запропоновано вживання нових літер, які збереглися і в сучасному алфавіті: і (О.Павловський 1818р.), є (правопис «Русалки ДнЂстровоі», 1837), ї (правопис Пд.-Зх. відділення Рос. геогр. т-ва, 1873). У 2-й пол. 19 ст. з гражданської абетки в Україні випали літери ы, ь, е, ъ; за різними звуками закріпилися літери ы, і. В Західній Україні гражданську абетку вперше використала «Руська трійця» у збірці «Русалка ДнЂстровая»; з 70-х pp. 19 ст. нею стали користуватися «москвофіли» та ін. 1895 «Руський правопис», виданий галицькою Шкільною крайовою радою для вжитку в шкільному навчанні, офіційно закріпив гражданський шрифт і фонетичний правопис у Галичині. На Наддніпрянщині алфавіт і графіка сформувалися в їхньому сучасному вигляді після 1905, що засвідчив «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка. Згідно з правописом 1933 було вилучено літеру ґ, відновлену в 3-му виданні "Українського правопису"(1990).