Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох приголосних, який важко вимовляється. Тоді, як правило, попередній приголосний уподібнюється до наступного.

У фонетиці асиміляцією називається уподібнювання одного звука іншим, причому обидва такі звуки можуть входити до складу того самого слова або до складу двох різних слів, що стоять поруч.
Сучасній українській мові властиві такі види асиміляції: за дзвінкістю, за глухістю, за м'якістю, за способом і місцем творення звуків.

За м’якістю

Під час уподібнення наступний звук впливає на попередній (наступний м’який приголосний випливає на твердий):

• [п’іс′н′а]
• [рад′іс′т′]
• [с′в’ато]

Уподібнення за м’якістю стосується звуків д, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси ці лини). Якщо вони стоять перед наступним м’яким або пом’якшеним, теж стають м’якими.

За місцем і способом творення приголосних

-жц-і (запоріжці) – [з'ц'];
-шц-і (комашці) – [с'ц'];
-чц-і (в обручці) – [ц':];
-тц-і (на нитці) – [ц':];
-зч- (розчистити) – [жч];
-зж- (розжився) – [ж:];
-зш- (злитий) – [жш];
-ться (бореться) – [ц':];
-шся (смієшся) – [с':];
-жся (намажся) – [з'с'];
-чся (морочся) – [ц':];
-здж- (їзджу) - [ждж];
-сч- (пісчаний) - [шч];
-зч- (зчистити) - [шч].