Найважливішим принципом графіки є відповідність між алфавітом і системою звуків певної мови. Українська графіка загалом відповідає основним вимогам — більшість літер позначає один звук.

На позначення голосних звуків уживаються літери а, е, и, і, о, у; на позначення приголосних звуків — літери б, в, г, ґ, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, ц, ч, ш. Однак в українському письмі є випадки порушення графічних вимог. Це вживання літери ь (м’який знак), яка звука не позначає, а передає м’якість попереднього приголосного. Друге порушення вимоги графіки — це те, що літери я, ю, є, ї передають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі] у позиціях на початку слова, після голосного, м’якого знака та апострофа. Літера щ позначає два звуки [шч]. Буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук [дж] і [дз], а при належності д до префікса, а ж або з до кореня — два окремих звуки: джерело, кукурудза — підживити, підзвіт.