Загадки – це давній жанр усної народної творчості, популярний в усі часи. Загадування та відгадування загадок завжди приносило велике задоволення дітям. Загадки змушують мислити, напружувати мозок, шукати відповіді. Вони допомагають побачити різні явища, якості, речі та процеси з нового боку, помічати спільні риси в несхожих, здавалось би, об’єктів.
Розгадування загадок розвиває одразу декілька видів мислення людини – логічне, асоціативне, образне. З точки зору психології, загадки навчають думати, закладають в процес мислення готові алгоритми проведення аналізу інформації на автоматі, без свідомих зусиль з нашого боку.
Загадки бувають не лише народні, але й авторські, складені певними людьми. З плином часу в нашому житті з’являються нові явища та речі як-от наприклад, мобільний телефон чи спілкування в соціальних сітях, а якісь поняття застарівають та втрачають впізнаваність. Тому з’являється потреба і в сучасних загадках, з новими невідомими чи новими способами образного описання предметів.
Загадки можуть бути прозові та римовані, короткі та розгорнуті, з відповіддю в останньому слові, що римується з попереднім рядком. Це залежить від призначення певної загадки, можливості образного «шифрування» відгадки, просто бажанням автора. Римовані загадки, відгадкою в яких є останнє слово, добре підходить для ігор та конкурсів, в яких діти приймають участь гуртом та відповідають хором.
Ні світ, ні зоря (Коромисло з відрами)
|
Верхи сідаю, (Шапка) |
Що воно за свинка? (Голка та нитка).
|
Покочуся на поміст, (Клубок)
|
Мав спочатку я клинець, (Парасолька)
|
Товстенький бичок (Казанок)
|
У зеленим зіллі (Ромашки)
|
Сидить пані на горбку (Суниця)
|
Виростає шкода (Кропива)
|
Сидить Фрося, (Зелена цибуля)
|
Ну й нахабна птиця, (Муха)
|
Сімсот сімдесят (Мурашник)
|
Вночі на лузі – (Туман) |
Сито не сито, (Павутиння) |