Емма Андієвська народилася 19 березня 1931 р. у м. Сталіно (тепер Донецьк) у родині вченого-хіміка Івана Андієвського. Через дуже часті важкі хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам'ять. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом — у 1939 році — до Києва. 

Батька при відступі з Києва у 1941 р. застрелили енкаведисти. Коли відступали німці, мати з двома дітьми (Еммою та її братом) виїхала на Захід. Пpo цeй фaкт письмeнниця писaлa:

«Мaмa взялa нaс, дітeй, зa pуку і в пepeддeнь тoгo, paдянські військa зaйняли Київ (цe був кінeць 1943 poку), пoдaлaся нa Зaхід. Мaмa нe булa пeвнa, щo нaс нe винищaть — кopoткo пepeд тим знищили бaтькa. Вія нe був пapтійним, він був хімікoм-винaхідникoм, тoму йoгo, між іншим, і пpибpaли — aби йoгo винaхoди нe дістaлись німцям. Мaмa — учитeль-біoлoг, з укpaїнськoгo кoзaцькoгo poду, aлe зpoсійщeнa. Тaк oт мaмa пa мигaх упpoсилa німeцькoгo сoлдaтa і тoй дoзвoлив нaм в oстaнньoму німeцькoму eшeлoні з кіньми пoкинути Київ. І тaк ми пoвoлі дoбpaлися нa Зaхід, жили, вчилися...»

У 1943 році діти з матір'ю виїхали на Захід. Родина жила в Британська зона окупації Німеччини (англійській окупаційній зоні Берліна). Живучи у Німеччині, дівчина відмовилась вчитися у жіночій гімназії, і її, попри правила, прийняли до чоловічої. Окрім того, вкотре загострилися проблеми майбутньої мисткині із здоров'ям: три роки Емма Андієвська пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта і після цього вісім років ходила в корсеті.

Наприкінці 1949 року, під час блокади Берліна, родина переїхала спочатку до табору переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська, знаходячись у Берліні, а згодом у Міттенвальдському таборі, брала уроки оперного співу.

У 1955—1957 рр. Андієвська працювала  на радіо «Свобода» в Мюнхені. В 1957 році вона закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія, захистивши у Володимира Державина магістерську роботу на тему «Причинки до засадничих питань з новітньої української метрики». Того ж року письменниця з усією родиною переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці разом з Мирославом Лабунькою — майбутнім ректором Українського вільного університету.

У 1959 році Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя аж до смерті чоловіка. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен. Андієвська щорічно на місяць їздила у США, щоби у 1962 році отримати американське громадянство. Письменниця знала багатьох відомих митців та письменників - вихідців з України. До кола знайомих Андієвської належали скульптори Михайло Черешньовський та Григор Крук, художники Марія Дольницька та Яків Гніздовський, а також поети Михайло Орест, Олег Зуєвський та Василь Барка.

Пропрацювавши фрілансером на радіо «Свобода» з 1959 по 1963 рр., Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо до 1995 року. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо «Свобода».

Емма Андієвська була й залишається українською письменницею, підкреслюючи: "Я свою Україну ношу, як слимак свою хатку, я в ній живу – інакше би я пішла в інші культури, як багато хто з-поміж дуже талановитих людей". 

Працюючи на радіо, Андієвська не мала багато часу на власну творчість. Нині письменниця живе у Мюнхені, де інтенсивно працює над своїми творами. У 1992 р. авторка вперше після довгого часу побувала в Україні. Після 2000 р. Андієвська декілька разів відвідала свою малу батьківщину - Донеччину. Там вона мала виставку картин у Донецькому художньому музеї, презентацію та зустріч із земляками у конференційній залі художнього музею, відвідувала Український культурологічний центр м. Донецька.

Перша поетична збірка «Поезії» (1951 рік) викликала захоплення літературної критики. У ній виступила як визначний модерний співець, справжній експериментатор слова. Відтоді авторка публікувала всі свої твори під іменем Емма Андієвська. 

Згодом вийшли з друку збірки віршів "Народження ідола" (1958), "Риба і розмір" (1961), "Кути опостінь" (1962), "Первні" (1964), "Базар" (1967), "Пісні без тексту" (1968), "Наука про землю" (1975), "Каварня" (1983), "Архітектурні ансамблі" (1989), "Знаки. Тарок" (1995) …

Коштом авторки вийшли у видавництвах Львова і Києва книги: «Межиріччя» (1998 р.), «Атракціони з орбітами і без» (Львів, 2000 р.), «Вілли над морем» (Львів, 2000 р.), «Хвилі» (2002 р.), «Хід конем» (2004 р.), «Погляд з кручі» (2006 р.), «Півкулі і конуси» (2006 р.), «Фульгурити» (2008 р.). З 2004 року в Україні розпочато 10-ти томне видання творів Емми Андієвської. Кожне із вищезазначених видань представляє багатовимірний, безмежний світ поетки, зреалізований у своїй більшості в улюбленій віршованій формі – сонетах.

Поетична збірка «Вілли над морем» у 2001 році номінувалася на Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка. 

Андієвська є визнаною авторкою і прозових творів: «Пoдopoж» (нoвeли, 1955 p.); «Тигpи» й «Джaлaпітa» (1962 p.); «Гepoстpaти» (1970 p.); «Рoмaн пpo дoбpу людину» (1973 p.); «Рoмaн пpo людськe пpизнaчeння (1982p.).

У творчому доробку мисткині є вісім тисяч картин. "Я поспішаю малювати, щоб устигнути все, відпущене мені творчою долею – малюю, поки малюється", – каже пані Емма. Малярські роботи зберігаються в багатьох музеях США, Канади, Франції, Бразилії, Швейцарії, Австрії, Чехії… Останніми роками вона часто влаштовує вернісажі у різних містах України: Києві, Харкові, Івано-Франківську, Львові, Чернівцях. А Чернівецькому Національному університету подарувала сто своїх картин.