Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень: складні сполучникові речення та складні безсполучникові речення. У перших прості речення поєднані в одне ціле за допомогою сполучників, сполучних слів та інтонації, а в других основним засобом зв’язку виступає інтонація.

Як і прості речення, складні за метою висловлювання поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

Складні сполучникові речення поділяють на дві групи: 1) Складні речення із сурядними сполучниками (складносурядні речення). Ці складні речення утворюються з кількох рівноправних, незалежних одне від одного простих речень (Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко)). 2) Складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами (складнопідрядні речення). У цих складних реченнях одне просте залежить від другого і поєднане з ним підрядним зв’язком (Той, що занепав духом, уже не страждає (Д. Павличко)). Тому у складнопідрядних реченнях одна частина завжди визначається як головна (від неї ставиться питання), а інші — як залежні, підрядні (відповідають на поставлене питання).

Безсполучникові складні речення поділяються на речення з однорідними частинами, які співвідносяться зі складносурядними (Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів)) та речення з неоднорідними частинами, які співвідносяться зі складнопідрядними (Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко)).