Складнопідрядним називається таке складне речення, у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого та з’єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова (Де господар добре робить, там і поле буйно родить (Нар. тв.)).

Складнопідрядне речення складається з головного речення й одного або кількох підрядних, що пояснюють головне в цілому або один із його членів. Від головного речення до підрядного можна поставити питання (Коли вийшли за село (коли?), зійшло сонце (Ю. Збанацький)). Підрядне речення може стояти перед головним, після нього і в середині нього. Однак тільки після головного речення стоїть підрядне, якщо воно вказує на наслідок або відноситься до певного члена в головному речення. У вимові підрядне речення і головне розмежовуються паузою.

Засобом зв’язку підрядного речення з головним виступають підрядні сполучники та сполучні слова. На відміну від складносурядних речень, у складнопідрядних сполучники і сполучні слова належать до підрядної частини речення. Підрядні сполучники не бувають членами речення. За будовою вони поділяються на прості (що, як, щоб, якщо, якби, хоч, ніж, мов, чи) і складені (через те що, тому що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що). 

Сполучні слова ― це повнозначні слова; вони, на відміну від сполучників, є членами речення. У ролі сполучних слів виступають відносні займенники і прислівники хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, як, чому, коли (Хто думає, той і розум має (Нар. тв.).

Різниця між сполучниками та сполучними словами полягає в тому, що:

1) сполучники не відповідають на питання, а сполучні слова відповідають;

2) підрядне речення зі сполучним словом можна перетворити на питальне речення, а зі сполучником — не можна (Сталося щось таке, чого не могло статися (В. Козаченко) — Чого не могло статися?);

3) сполучник можна замінити лише сполучником, а сполучне слово — тільки іншим сполучним словом.

У головних реченнях часто вживаються вказівні слова (займенники та прислівники) такий, той, там, тоді, звідти, так та ін., що пояснюються підрядним реченням. Вказівні слова є членами головного речення (Земля висохла так, що під ногами дзвеніла(М. Коцюбинський)).

На письмі підрядні речення відділяються від головного комою (якщо підрядна частина стоїть перед чи після головної) або комами з обох боків (якщо підрядна частина стоїть в середині головної).