Складні речення, у яких прості (сурядні) речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками, називаються складносурядними реченнями.

Прості речення, які входять до складносурядного, можуть бути як двоскладними, так і односкладними (Проходив дощ, а потім було зимно (Л. Костенко)).

Частини складносурядного речення можуть поєднуватись такими сполучниками:

1) єднальними і, й, та (у значенні і), ні…ні, що позначають одночасність чи послідовність дій, подій, явищ (Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок));

2) протиставними а, але, та (у значенні але), проте, зате, однак, що позначають відношення протиставлення або зіставлення подій чи явищ (Дніпро ще не зовсім звільнився від криги, проте навігація почалася);

3) розділовими або, чи, хоч, то…то, чи…чи, хоч...хоч, не то…не то, або…або, що передають значення несумісності, чергування або взаємовиключення (Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка)). Важливо, що сполучники сурядності завжди ставляться між простими реченнями, які входять до складносурядного і належать всьому реченню в цілому.