Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає особливості будови, семантики й функціонування синтаксичних одиниць.
Синтаксис - грецьке слово, яке означає складання, впорядкування. Якщо морфологія вивчає слова як носії лексико-граматичних значень і форм слів з властивими їм морфологічними значеннями, то синтаксис вивчає функціонування слова і його форми у синтаксичній конструкції, у зв'язку з іншими словами й формами. Отже, в синтаксисі словоформи розглядаються як елементи побудови синтаксичних одиниць. Із словоформ будуються і словосполучення: яскраве сонце, писати листа, тихо розмовляти. Словоформи й словосполучення беруть участь у побудові простих речень: Найвищого рівня розвитку народна усна поезія досягає в історичній пісні (Г. Булашев). У складі речення словоформи виступають як його члени.
Прості речення є будівельним матеріалом для складних речень: Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить рідний народ (3 газ.). Із простих і складних речень утворюється складне синтаксичне ціле: До землі український народ, як народ передовсім землеробський, почуває глибоку повагу, яка подекуди межує з обожненням (Г. Булашев). Отже, основними одиницями вивчення синтаксису є словосполучення, речення (просте і складне), складне синтаксичне ціле. Це одиниці різного рівня. Словосполучення виконує номінативну функцію, воно є складним найменуванням явищ об'єктивної дійсності. Речення - найменша комунікативна одиниця, яка виражає думку, тобто якесь повідомлення, про предмет і явище дійсності.
Оскільки синтаксис вивчає закони функціонування взаємозв'язаних і взаємозумовлених одиниць різних рівнів, його зміст як навчальної дисципліни включає такі розділи:
1. Синтаксис словосполучення.
2. Синтаксис речення (простого і складного).
3. Синтаксис складного синтаксичного цілого.