Частини безсполучникового складного речення можуть відділятися одна від одної комою, крапкою з комою, двокрапкою та тире.
У складному реченні можуть поєднуватися різні види зв’язку: сурядний і підрядний, сполучниковий і безсполучниковий. Одні частини таких речень з’єднуються сполучниками сурядності, інші — сполучниками підрядності та сполучними словами або взагалі безсполучниковим зв’язком. Найпоширенішими зі складних речень є сурядно-підрядні, у яких одні прості речення поєднуються сурядним зв’язком, а інші — підрядним.
Одні прості речення в складних можуть поєднуватися між собою сполучниками, а інші — без їхньої допомоги (за змістом, інтонацією). Такі складні речення з різними видами зв’язку називаються складними синтаксичними конструкціями.
Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослівно, з усіма граматичними, інтонаційними та стилістичними особливостями («Про здоров’я людини треба турбуватись в першу чергу», — сказав незнайомець).
Пряма мова може складатися з одного слова, одного речення і з кількох речень. Пряма мова супроводжується реченням, що вказує на те, хто є мовцем та адресатом, за яких обставин вона висловлена, яка манера вести розмову в людини, мовлення якої передається. Таке речення називається словами автора. Пряма мова і слова автора поєднуються за змістом та інтонаційно, тобто без допомоги сполучників.
Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, у середині прямої мови, після неї, а також включати в себе пряму мову. Інтонація слів автора завжди розповідна, а інтонація прямої мови може бути розповідною, питальною, спонукальною, окличною та неокличною.
1. Після слів автора перед прямою мовою ставиться двокрапка
А: «П!»
А: «П?»
А: «П…»
А: «П.»
Наприклад.
Я всіх питав із щирою душею: «Яку ви любите найбільше мову?» І всі відповідали: «Ту, що нею співала рідна мати колискову». (Д. Білоус)
2. Після прямої мови, перед словами автора ставиться кома і тире, якщо в лапках стоїть розповідне речення. Якщо ж пряма мова виражена окличним, питальним чи має мрійливий незавершений характер, то перед закритими лапками ставиться знак оклику, знак питання або три крапка відповідно, а після лапок - тире.
Слова автора пишуться з малої літери.
«П», - а.
«П !» - а.
«П?» - а.
«П…» - а.
Наприклад.
«Дай зірку, дай…» - крізь сон дитя белькоче (А. Казка).
3. Якщо пряма мова розірвана словами автора, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем.
Слова автора пишуться з малої літери.
«П, - а. - П»
«П, - а, - п».
«П! – а. - П».
«П? – а. - П».
«П… а. - П».
Наприклад.
«Насуплю я брови, - говорить зима, - і вітер з морозом повіє!» (С. Черкасенко)
4. Якщо слова автора розірвані прямою мовою, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем.
А : «П», - а.
А : «П!» - а.
А: «П?» - а.
А : «П…» - а.
Наприклад.
Та й дивлюсь нишком, чи не пізнаю його де, коли чую : « Ой мені лишенько!» - жахнулася Катря обік мене.
5. Якщо в словах автора присутні два дієслова із значенням висловлювання певної думки, можлива така розстановка розділових знаків:
«П, - а: - П».
А : «П», а: «П».
Наприклад.
«Чи бачили таке! — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом»
Діалог — це пряма мова, що передає розмову двох осіб. Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаються репліками. Слова автора супроводжують репліку, якщо не зрозуміло, кому належить пряма мова. Кожна репліка діалогу може записуватися двома способами — з виділенням в абзац і без нього.