Кріпацькі

ukr lit 7

Кріпацькі пісні. Кріпацькі пісні співали переважно кріпаки — люди, прикріплені до земельної ділянки, без права власності на неї, результати праці цих людей собі забирав поміщик. У кріпацьких піснях ідеться про тяжке підневільне життя селян, протест проти приниження людської гідності, безправ'я людини.

У таких піснях можна простежити наростання бунтівних настроїв: від скарг і прокльонів до прямих закликів до боротьби. «Бодай пану в дворі страшно», «На панщину ходжу, ходжу», «В недільку рано» — яскраві зразки кріпацьких пісень. Протест проти кріпосництва виявлявся у різних формах, зокрема у втечі на Запоріжжя, на вільні південні степи, в Бессарабію. Оспівав народ і збройні виступи проти поневолювачів


А В ГАЛІЙЩИНІ ВІТЕР ВІЄ

А в Галійщині вітер віє,
В нашій Польщі тихо;
А в Галійщині нема добра,
В нашій Польщі — лихо.

А в неділю пораненько
В усі дзвони дзвонять,
Осавула з десятником
До випису гонять.

Ой прийшов я до випису
Панщину писати,
А він мене за чуприну —
Давай термосати.

А він мене за чуприну,
Давай мене бити:
«Іди, мужику, іди, гадюко,
В ґуральню робити!»

Ой прийшов я до ґуральні,
А в ґуральні роблять,
Самі тії гуральмани
Голі й босі ходять.

Ой вийду я із ґуральні,
Стану, подивлюся —
Та й піду я до корчомки,
Горілки нап’юся.

Ой прийшов я до корчомки:
«Дай горілки кварту!»
Цілий тиждень на панщині,
В неділю — на варту...

 

МОЛОДАЯ ДІВЧИНОНЬКА

«Молодая дівчинонька,
Чого з лиця спала?»
«Така тепер, козаченьку,
Панщина настала».
Що в неділеньку раненько
Усі дзвони дзвонять,
Молодії отамани
По улицях ходять.
«Ой годі вам, добрі люди,
До церкви ходити,
Беріть ціпи та лопати
Та йдіть молотити».
Змолотили стіг пшениці,
Везуть продавати,
Молодому отаману
Жупани справляти.
Ой справили два жупани,
Треті шаравари,
Тепер же ми, пани-братці,
Навіки пропали.
Задолжався пан Письменський
Сорок тисяч грошей,
Та ісправив пан Письменський
Хороми хороші.
А за тії та хороми
Взяли у нас корови,
А за тії східці
Позаймали й вівці.
А у тих же та хоромах
Побиті кілочки,
Доживемся ми до кінця,
Не буде й сорочки.

 

 

ОЙ ПРИЙШОВ Я ТА ДО ДВОРА

Ой прийшов я та до двора,
Зараз покладають,
А вокоман з мандатором
Ззаду забігають.

Ой прийшов я та до двора,
Кладуть мене бити;
Ой вже ж бо я од панщини
Не можу ходити.

Не бий мене, атамане,
Не бий мене, пане!
А хто буде лани жати,
Як мене не стане?

 

МАЙДАНЧИКИ-ОКАЯНЧИКИ

Майданчики-окаянчики,
Да гірка ваша доля,
Що не вмієте хліба-солі їсти
Да з чорного поля!
Да ж ми не орали, да ж ми не пахали,
Да будем хліба-солі їсти,
Ой як підемо у щирії бори
Да берестоньку дерти.
Ой білая береза, білая береза
Да тихая розмова:
Ой десь же моя любезная
Да в господі здорова!
Тече річка невеличка
Да до лиманочка...
По тім боці на толоці
Били ми колочки,
Ой не один й не два наші майданчики
Ходять без сорочки.

ОЙ КУВАЛА ЗОЗУЛЕЧКА

Ой кувала зозулечка
Попід крильця жовта, —
Утікайте, ледіники,
Йде за вами ровта.

Але що ж бо то за ровта,
То чотири люде,
Ой данцуйте, ледіники,
Нічо вам не буде.

Ой підемо, ледіники,
У гори, у гори,
Там будемо рабувати
Панськії комори.

Ой комори рабувати,
А червінці брати,
Бідним людям і скривдженим
Дарунки давати.

Є у мене ліворверець
На дванадцять мусів,
Не боюся ні шандарів,
Ні молокосусів.

Не боюся ні шандарів,
Не боюся твого,
І ізгинеш, курвий сине,
Від кулака мого.

ОЙ У НЕДІЛЮ РАНЕСЕНЬКО

ДО ЦЕРКВИ ДЗВОНИ ДЗВОНЯТЬ

Ой у неділю ранесенько до церкви дзвони дзвонять,
А нашого вельможного пана десятчики на панщину гонять:
«Ой годі вам, препогані хлопи, до церкви ходити, —
Ідіть на свого вельможного пана роботу робити!
Ой годі вам, хлопи, до бога молитву засилати, —
Ідіть свойму вельможному пану садочки копати!»
А у того вельможного пана білії онучі, —
Заплакали хлопи, заридали, на панщину йдучи!
А у того вельможного пана хорошії дочки, —
Ходять його хлопи голі, без сорочки!
А у того вельможного пана прехороша пані, —
Ходять хлопи на роботу трохи не безштанні!
Ой як пішли, потягнули чиншовії жони, —
Уклонились вельможному пану у самії ноги:
«Ой пане наш, добродію, пожди нам хоч трохи!»
Продав жито пан вельможний та взяв силу грошей.
Та збудував на утіху будинок хороший;
Та посіяв вельможний пан пшеницю ланами,
Та позганяв на панщину батьків із синами.
Летить крячок над женцями, літаючи, кряче,
За сльозами в пана хлопи і світу не бачать!
Летить крячок над женцями, літаючи, плаче;
Коли ж тії в пана хлопи та долю побачать?

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі