Солдатські

ukr lit 7

Рекрутські та солдатські пісні. Рекрутські та солдатські пісні тісно пов’язані з козацькими. Іноді в пісні мінялося тільки слово «козак» на «рекрут», «солдат», «жовнір». Але складалося і багато нових.

 

 

Примусовий набір до війська запровадили в Україні з другої половини ХVІІІ ст. Служба в царській армії спочатку була довічною, з кінця ХVІІІ ст. двадцятип’ятилітньою, пізніше — двадцятилітньою (тільки з середини ХІХ ст. цей термін скоротився до десяти років). Надії повернутися додому, побачитися з рідними у солдата майже не було. Тому, проводжаючи в рекрути, прощалися навічно, оплакували в голосіннях, як померлого. Звідси й пісенний образ «вічної служби», «вічної розлуки».

Життя жовніра-солдата австрійської армії нічим не відрізнялося від життя солдата царської армії. рекрутчина виступає у піснях як соціальне зло, від якого, перш за все, страждали найбідніші. Поміщик здавав у солдати навіть того, хто не був придатний до служби. Віддавали в рекрути сироту, в якого «ні неньки, ні вітця», або вдовиного сина-одинака. Народна уява створила образ тяжкої, голодної, кривавої, «цісарської дороги», якою женуть новобранців.

Рекрутські та солдатські пісні у переважній більшості глибоко трагічні за змістом. Кожне їхнє слово породжене болем і відчаєм, облите гіркими слізьми. Чимало пісень складено про смерть солдата. Основна їхня думка — жорстокість війни, марність смерті солдата в ім’я чужих інтересів, часто на чужій землі. Народ осуджує й проклинає війну і тих, хто її затіває.


 

ОЙ КРУТАЯ ДОРІЖЕНЬКА

Ой крутая доріженька
Від кута до кута,
Дурна тая дівчинонька,
Що любить рекрута.

Рекрутові карта прийде
Рекрут, забирайся,
Молодая дівчинонько,
Вдома зоставайся.

Чи я тобі, капітане,
Переорав межу,
Що ти мене одягаєш
В солдатську одежу?

Чи я тобі, капітане,
Корову зарізав,
Що ти мені, молодому,
Кучері обрізав?

ОЙ ПАНЕ ЦІСАРИКУ

Ой пане цісарику,
Ой пане майоре,
Пусти мене додомочку, —
Сама любка оре.

Ой сама любка оре,
Сама любка косить,
Ей тобі, цісарику,
Тяжку біду просить.

Та у тебе, цісарику,
Білі рукавиці;
Та на тебе, цісарику,
Плачуть молодиці.

ОЙ ЗАКУКАЛА СИВА ЗОЗУЛЕЙКА

Ой закукала сива зозулейка
В зеленім садочку,
Випроводжала стара матінейка
Свого синка на війночку.

«Ой іди, синойку, на тую війнойку,
Та не забавляйся,
За рочок, за два, за неділь чотири
Додому повертайся!»

«Ой бог то знає, бог то відає,
Ой чи я вже повернусь;
Ой чогось мій коник, коник вороненький
В воротейках спотикнувсь!»

«Ой не бій, сину, коня в головойку,
Не буде ся спотикав;
Ой не здрадь, не здрадь людської дитини,
Не буде тя бог карав».

«Ой не бив же я коня в головойку,
Таки ся він спотикав,
Ой не здрадив я людської дитини,
Чого ж мене бог скарав?»

ПРИЙШЛА КАРТА ДО ДВОРА

Прийшла карта до двора, до двора,
Що рекрутів брать пора.
Прийшов соцький, прийшов війт, прийшов війт,
Я із хати та на тік,
Там сховався в житній стіг.
А в стогові та найшли, та найшли,
Назад руки зв’язали.
Назад руки зв’язали
Та в присутствіє повели.
Та в присутствіє повели, повели,
Та під міру підвели.
Хлоп до міри не дістав, не дістав,
Панок грішми підсипав;
Панок грішми підсипав, підсипав, —
Хлоп навіки та пропав.
Літ за двадцять я вернувсь, я вернувсь, —
Ні до кого пригорнуться:
Жінка з журби померла, померла,
Дочку взяли до двора,
Мого Гриця та й били, та й били,
Та навіки забили.

ОЙ ВІЙНА, ВІЙНА, СВІТОВА ВІЙНА

Ой війна, війна, світова війна,
Не жди, мати, сина, бо єго нема. (Двічі)
Ой там на горі твій синок лежить,
Єго кров червона на сонці кипить. (Двічі)
«Ой друже, друже, не жалуй кріса,
Добий моє серце — чужа сторона. (Двічі)
Чужа сторононька та й чужі люди,
Хто мя поховає, як смерть прибуде?» (Двічі)
Надлетіли орли з темної діброви,
Видзюбали очка ще й чорнії брови. (Двічі)
Надлетів той ворон, що сумненько краче, —
Не одна сестричка за братчиком плаче. (Двічі)
«Не плач, сестро, не плач, не плач, не журися,
Твій брат листок пише, що вже оженився. (Двічі)
Твій брат листок пише, не каже нікому,
Що ся не поверне додому ніколи. (Двічі)
Він ся не поверне до рідної хати,
Бо й’го розірвали ворожі гармати». (Двічі)

ТИ, БЕРЕЗО, СУХА, НЕ ЗЕЛЕНА

Ти, березо, суха, не залена, гей!
Ти, дівчино, смутна, не весела.

Як же мені зеленій стояти? Гей!
Як же мені та й не сумувати?

Підо мною гусари стояли, гей!
Шабельками гілля обсікали.

Сокирами коріння рубали, гей!
Під корінням криницю копали.

Під корінням криницю копали, гей!
Холодної води доставали.

Холодної води доставали, гей!
Воронії коні напували.

Воронії коні напували, гей!
Напоївши, сіли, поїхали.

Не смутіться, молоді гусари, гей!
Що вас таких молодих забрали.

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі