Чайковський Андрій

ukr lit 7

Андрій Чайковський - український письменник, громадський діяч, доктор права, адвокат у Галичині. Також можна ознайомитися з твором "За сестрою", що є і в стислому та в повному обсязі. 

 

 

 

001Андрій Якович Чайковський народився 15 травня 1857р. в м. Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано осиротів і виховувався в своїх родичів. Початкову освіту одержав у дяка с. Гордині, закінчив у 1877р. Самбірську гімназію і, відбувши річну військову службу (служив в австрійському війську у Боснії та Герцоговині, де придушував повстання 1882року), поступив на філософський факультет, а через рік перейшов на правничий відділ Львівського університету. Працював адвокатом у Львові, потім у Бережанах відкрив адвокатську канцелярію, перед першою світовою війною переїхав до Самбора, а після війни поселився в Коломиї, де й жив до дня смерті 2 червня 1935р.

Ще в гімназійні роки Чайковський захопився громадською роботою, був активним членом і навіть головою студентського товариства002 "Дружній Лихвар", одним із керівників львівської "Просвіти", займався організацією читалень, різних товариств, якими рясніла з кінця XIX ст. Галичина ("Боян", "Надія" тощо).

Літературна діяльність письменника розпочалася у 1888р., коли в народовській газеті "Діло" з'явилися його статті про "причини зубожілості наших селян в судівництві" та про біблійні й старогрецькі судові процеси. Письменник глибоко знав сучасне йому селянське життя, на цю тему написав низку творів, що з'являлися окремими виданнями — "Образ гонору" (1895), "Бразілійський гаразд" (1896), "Не піддайся біді" (1908), "Не було виходу" (1927).

Життя галицької інтелігенції постає з багато в чому автобіографічної повісті "Своїми силами" (1902). Це твір про "шестидесятників" і "семидесятників" 19 століття на Галичині. Про інтелігенцію йдеться і в тритомній повісті "З ласки родини" (1910) та в повісті "Панич" (1926).

Велику популярність принесли письменникові твори з життя так званої "ходачкової" шляхти. Уже перші твори цього тематичного циклу "Олюнька" (1895) та "В чужім гнізді" (1896) викликали як схвальні відгуки Франка, Маковея, так і серйозну розмову про шляхи розвитку письменницького таланту А. Чайковського.

Заохочений до праці увагою Франка і Маковея, підбадьорюючими похвалами й порадами, А. Чайковський виявляє дивовижну творчу активність. Тільки з життя "ходачкової шляхти" він створив дві великі трилогії ("Олюнька" — 1895, "В чужім гнізді" — 1896, "Малолітній" — 1919, "Своїми силами" — 1902, "З ласки родини" — 1910, "Панич" — 1921).

003Один за одним з'являлися в світ твори, написані на матеріалі історії козаччини: "Козацька помста" (1910), "Віддячився" (1913), "За сестрою" (1914), "На уходах" (1921), "З татарської неволі" (1921), "Олексій Корнієнко", ч. І—ІІІ (1926 — 1929), "Украдений син" (1930), "Сонце заходить" (1930), "Богданко" (1934), "Полковник Михайло Кричевський" (1935) та багато інших.

Не тільки твори селянської тематики, повісті про інтелігенцію і з життя "ходачкової шляхти", а й численні твори на історичну тематику були підготовчою роботою до написання історичного роману "Сагайдачний". Трапилося так, що після об'єднання західноукраїнських земель із Радянською Україною один із найпопулярніших письменників, історичними творами якого зачитувалась уся українська громадськість, був надовго забутий. Тільки в 1958р. після тривалої перерви львівське видавництво "Каменяр" видало збірку творів А. Чайковського "За сестрою" з післямовою Ю. Мельничука, який багато зробив не тільки для повернення письменника в читацький обіг, а й для повернення до нормального життя його родини, викинутої безправністю за межу Європи і Азії. У 1966р. "Каменяр" здійснив ще одне видання творів під назвою "Олюнька". І лише через 23 роки відбулася нова зустріч українського читача з письменником — із його "Сагайдачним".


 

 

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі