Павленко Марина

ukr lit 7

Павленко Марина Степанівна народилася 30 березня 1973 року в селі Старичах Яворівського району Львівської області. У дворічному віці переїхала з батьками на Черкащину. Протягом 1991–1996 років здобула вищу педагогічну освіту в Уманському державному педагогічному інституті (нині – університеті) імені Павла Тичини.

 

 

 

PavlencoЗ 1995 по 2000 роки працювала вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії. З 2000 року – викладач кафедри української літератури й українознавства Уманського державного педуніверситету імені Павла Тичини. Кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків» (2002) і монографії «Тичининська формула українського патріотизму» (2002), за яку удостоєна літературної премії «Благовіст». Упорядник спогадів про Павла Тичину «З любов’ю і болем» (2005). Має багато публікацій у періодичній пресі, мистецьких часописах («Березіль», «Кальміюс», «Дзвін», в тім числі у тих, що видаються за кордоном: вірменському – «Гарун», в італійському – «Артекультура», в німецькій «Соборності»), альманахах та колективних збірниках. З 1997 року член Національної Спілки письменників України.

 

 

 

 

Павленко Марина переможець кількох літературних конкурсів, у тім числі:

  • «Гранослов» (Київ, 1996, 2002);
  • «Привітання життя» (Львів, 1996);
  • конкурсу Української бібліотеки у Філадельфії (США, 1998);
  • конкурсу на кращу поему, присвячену річниці незалежності України (США, 2000);
  • «Смолоскип» (Київ, 2000, 2001, 2002);
  • «Коронація слова» (Київ, 2004);
  • Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) (Канада, 2005);
  • Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмогильного (2006);
  • конкурсу для літератури дітей та юнацтва «Портал» (2006);
  • міжнародного конкурсу ім. Богдана-Нестора Лепкого (Львів — Париж — Цвікау, 2007);
  • Лауреат літературної премії «Благовіст», українсько-німецької премії імені Олеся Гончара й літературної премії імені Михайла Чабанівського.

Основні твори:

  • книжки поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Чар-папороть» (2002), «Душа осики» (2006);
  • книжки «дорослих» оповідань «Як дожити до ста» (2004), удостоєної Міжнародної недержавної україно-німецької премії імені Олеся Гончара;
  • романи для підлітків «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» (2005) (ця книжка разом зі збіркою «Як дожити до ста» удостоєна премії ім. Михайла Чабанівського 2006 року) й «Русалонька із 7-В та Загублений у часі» (2007);
  • книги казки «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)» (2007) та «Домовичок із палітрою» (2007).

Як художниця, Марина Павленко проілюструвала чимало збірок (у т.ч. й власні). 

Як художник-ілюстратор Марина Павленко стала відома завдяки оформленню видань своїх поетичних творів: «Чар-папороть» (2002 р.), «Душа осики» (2006 р.).

Коментарі можуть залишати лише зареєстровані користувачі